Голяновський Руслан Вікторович

Народився Руслан Голяновський 24 серпня 1982 року в селі Горичів Володимир-Волинського району. Старший серед трьох дітей Голяновських Віктора Феліксовича та Тетяни Харитонівни. Закінчив Зимнівську середню школу, працював у приватного підприємця. Добре розбирався у техніці та столярній справі, був добрим господарем удома, часто допомагав сусідам по господарству. Був мобілізований до лав Збройних Сил ще на початку квітня 2014 року.[1] Служив водієм у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. 24 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади.[2] Рідні останній раз розмовляли із Русланом близько 20 години 24 серпня. Руслан Голяновський загинув 24 серпня 2014 року біля Кутейникового (за інформацією побратимів по зброї, Руслан Голяновський загинув близько 24 години 24 серпня 2014 року).

Удома у Руслана Голяновського залишились батьки, дружина, двоє дітей — дочка чотирьох років та син одного року.[1]

Похований Руслан Голяновський на кладовищі у рідному селі Горичів.[3] Віддати шану загиблому прийшли рідні та друзі.

• 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

• В Зимненському НВК відкрито меморіальну дошку випускнику Руслану Голяновському.

• Руслан Голяновський // Timenote.info
• Голяновський Руслан Вікторович // Книга пам'яті загиблих
• Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• На честь загиблого Героя відкрили меморіальну дошку // Волинські Новини