Горобчук Анатолій Петрович

Анатолій Горобчук народився 9-го березня 1970-го року в місті Бердичеві в робітничій родині. Батьки родом із села Бердичівського району, переїхавши у місто, все життя пропрацювали на шкірзаводі. Брат Анатолія — Володимир Горобчук працює на ПрАТ "Фірма «Беверс» машинобудівником. Анатолій навчався у загальноосвітній школі № 1, захоплювався радіотехнікою, що пізніше переросло у професійну діяльність. Він закінчив Вінницький політехнічний інститут (на сьогодні — Вінницький національний технічний університет) за спеціальністю «Радіотехніка» і декілька років працював інженером на машинобудівному заводі «Комсомолець» (згодом — ВАТ «Беверс», ПрАТ "Фірма «Беверс»).

У 1995-му перейшов на роботу до районного вузла електрозв'язку «Бердичіврайтелеком». Через рік став заступником директора. З того часу відбулося чимало реорганізаційних процесів і, відповідно, змін у назві. Нині Анатолій Горобчук є начальником станційно-лінійної дільниці № 1 — одного зі структурних підрозділів Житомирської філії ПАТ «Укртелеком»^{[недоступне посилання з липня 2019]}, що обслуговує телекомунікаційні мережі міста та району.

З 2018 року працює в редакції міськрайонної газети "Земля Бердичівська".

Дружина Алла, яка працює медичною сестрою, і два сина: Ярослав — студент, та Олег — закінчив Вінницький національний технічний університет.

Радіотехніка залишилась улюбленим заняттям Анатолія: до сих пір він із задоволенням паяє, свердлить, складає, регулює і настроює, мудруючи над апаратурою.

На початку 2000-х років Анатолій Горобчук захопився краєзнавством. На початку краєзнавчої дослідницької діяльності було фото. «– Скоріше все відбувалося паралельно: захоплення художньою фотографією та історичне дослідництво. У 2003-му я познайомився з краєзнавцем Василем Котовим, який займався вивченням історії Бердичівщини. У 2008-му засновували фотоклуб „БердичевЪ“, ініціатором його створення і першим керівником став Валерій Мельников, член Національної спілки фотохудожників України, у витоків фотоклубу стояв і Василь Котов. Якось, збираючи історичні матеріали, наштовхнувся на його краєзнавчу добірку й зацікавився. Познайомилися, почали працювати спільно, і до цього часу діємо разом. Я більше займаюся публікаціями, а Василь Васильович — програмним забезпеченням, розробкою і супроводом сайту „Мій Бердичів“ і не лише…» — розповідає Анатолій Петрович.

2016 рік — нагороджений першою премією Житомирської обласної ради за видання книг краєзнавчого напрямку.

• 2012 рік — «Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення (історико-краєзнавчий нарис)»
• 2013 рік — «Єврейські святині Бердичева»[2]
• 2016 рік — «Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення. Фотоподорож з минулого у сучасність. Видання друге, уточнене та розширене (історико-краєзнавчий нарис)»[3]
• 2018 рік — «Мій Бердичів в історичних нарисах», випуск 1[4] та випуск 2.
• 2019 рік — «Мій Бердичів в історичних нарисах», випуск 3.

• «Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення (історико-краєзнавчий нарис)». — Житомир, ПП «Рута», 2012. — 232 с., іл.
• «Еврейские святыни Бердичева. Экскурс в прошлое, рассказ о настоящем». На рос.мов. — Житомир, ПП «Рута», 2013. — 120 с. ил.
• «Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення. Фотоподорож з минулого у сучасність. Видання друге, уточнене та розширене (історико-краєзнавчий нарис)». — Житомир, ПП «Рута», 2016. — 320 с., іл.
• «Мій Бердичів в історичних нарисах. Вип.1» — Бердичів, ФОП Мельник М. В., 2018 — 75 с. іл.

• http://berdychiv.in.ua/ - Вебсайт «Мій Бердичів»
• http://markushi.berdychiv.in.ua/ - Вебсайт «Маркуші»

• Кучерява В. Анатолій Горобчук — Краєзнавець із великої літери //Бердичівський погляд. — 2018. — 5 жовт.