Житомирська область

Жито́мирська о́бласть — область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир. Створена 22 вересня 1937 року з західних районів Київської області.

Житомирська область
Герб Житомирської області Прапор Житомирської області
Основні дані
Прізвисько: Житомирщина, Полісся
Країна:  Україна
Утворена: 22 вересня 1937 року
Код КАТОТТГ: UA18000000000041385
Населення: 1 231 239
Площа: 29832 км²
Густота населення: 39,52 осіб/км²
Телефонні коди: +380-41
Обласний центр: Житомир
Райони: 4
Громади:
Міста:

обласного значення
районного значення
5
7
Райони в містах: 2
Смт: 43
Села: 1619
Селищні ради: 40
Сільські ради: 580
Номери автомобілів: AM, KM
Інтернет-домени: zhitomir.ua; zt.ua
Обласна влада
Рада: Житомирська обласна рада
Голова ради: Володимир Федоренко
Голова ОДА: Віталій Бунечко[1]
Вебсторінка: Житомирська обласна рада
Житомирська ОДА
Адреса: 10014 м. Житомир, майдан Корольова, 1
Мапа
Житомирська область у Вікісховищі

Складається з 4 районів: Житомирський район, Бердичівський район, Коростенський район, Новоград-Волинський район. Має 5 міст обласного значення (Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський), 7 міст районного значення (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів), 43 селища міського типу; 1619 сільських населених пунктів[2].

Географія

Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.

Рельєф

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Словечансько-Овруцький кряж із найвищою точкою 330 м над рівнем моря, крім того, на території області є Білокоровицько-Топильнянський та Озерянський кряжі.

Клімат

Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середньорічна температура ≈10 °C, середня температура січня — 4-5 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів на півночі ≈600 мм, а на півдні ≈570 мм. Вегетаційний період у середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.

Гідрографія

Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі річки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км (притока Гнилоп'ять — 99 км), Случ (притока Горині) — 194 км, Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.

Ґрунти й рослинність

Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007).

Природно-заповідний фонд
Олені

На території області існує понад 100 об'єктів і територій ПЗФ, у тому числі 10 заказників загальнодержавного значення, 95 заказники місцевого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та 4 дендропарки[3].

Великим об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідник, створений 1968 року на півночі області на території Коростенського району. Площа заповідника сягає майже 20 тис. га.

Історія

100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинець і Колодяжне — Коростенського району. Люди тут жили первісними родами та займалися переважно мисливством.

Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова, Паволоч Житомирського, Райки Бердичівського, районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді та бронзи знайдені в Житомирському районі, на околицях Житомира.

У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ — древлянами, центральна частина і південь — полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).

У ранньофеодальний період (11 — початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) давньоруської східнослов'янської держави — Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу.

У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 1350–1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.

У 14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).

За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської та частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир, який казна викупила у графа Ільїна.

Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією з економічно відсталих земель.

На Житомирщині побутувала давня поліська іконописна традиція. Поліські домашні ікони впізнаються за «екологічним» тлом темно-синього або темно-зеленого кольору. Зображення святих статичні, з глибокими очима; писалися на фоні природи, особливо пейзажів (дерев, неба, лісу). На іконах нерідко зображалися квіти. Існує припущення, що ця традиція нагадує про дохристиянські часи, коли давні слов'яни прикрашали квітами зображення своїх богів і духів. Нині зібрання поліських ікон знаходиться в експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль»[4].

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами області пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.

Ювілейна монета НБУ присвячена Житомирській області

З жовтня 1937 року по листопад 1938 року в ході сталінських репресій на Житомирщині органами НКВС СРСР було засуджено 20 168 осіб, з яких 16 676 осіб або 82,7 % — до розстрілу, інші засуджені відбували покарання у виправно-трудових таборах[5].

Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944 (рос.)

У часи німецько-нацистської окупації територія області входила до генеральної округи Житомир. З 1943 по 1944 рік проводилася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція.

У селі Сушки Коростенського району на вулиці Рудня відбувся останній бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. У Сушках було встановлено спеціальний пам'ятний знак на честь загиблих повстанців «сотні Романа». Розпочавшись вночі, нерівний бій тривав майже 10 годин, хоча бійців Української повстанської армії було всього двоє проти кількох сотень бійців КДБ. Для українців цей нерівний бій завершився трагічно.

Житомирська область 1960 року.

Житомирщина постраждала після аварії на Чорнобильській АЕС.

Епідемія коронавірусу

У березні 2020 року в місті Радомишль Житомирської області одна літня мешканка (71 рік) була інфікована коронавірусом. Вже 12 березня 2020 року вона померла від хвороби. Через це все місто було закрито на карантин.[6] Під нагляд помістили 6 осіб, родичів хворої. Через це також дезінфікували церкву, яку відвідувала жінка[7].

16 березня 2020 року у Києві було зафіксовано зараження студента коронавірусом, який відвідував сім'ю зараженої жінки в Житомирській області[8].

Адмінреформа 2020 року

У 2020 році 23 райони області було реформовано у 4.

Адміністративно-територіальний устрій

Загальна інформація

Адміністративний центр області — місто Житомир.

У складі області:

  • районів — 4;
  • районів у містах — 2;
  • населених пунктів — 1668, в тому числі:
    • міського типу — 55, в тому числі:
      • міст — 12, в тому числі:
        • міст обласного значення — 5;
        • міст районного значення — 7;
      • селищ міського типу — 43;
    • сільського типу — 1613, в тому числі:
      • сіл — 1593;
      • селищ — 20.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 4;
  • районних рад у містах — 2;
  • міських рад — 12;
  • селищних рад — 40;
  • сільських рад — 579.

Райони
№ Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Бердичівський м. Бердичів Адм. устрій
2 Житомирський м. Житомир Адм. устрій
3 Коростенський м. Коростень Адм. устрій
4 Новоград-Волинський м. Новоград-Волинський Адм. устрій

Міста обласного значення

Райони у містах
№ Район Входження
1 Богунський м. Житомир
2 Корольовський м. Житомир

Ліквідовані райони

Економіка

Корисні копалини

Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів. Присутні також рідкісноземельні елементи — ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ільменіт (оксид титану).

Перспективним є родовище мармуру, який має малюнок надзвичайної краси, добре полірується.

В області видобувається кольоровий напівдорогоцінний камінь — берил, топаз, кварц з подальшою його обробкою та виготовленням ювелірних виробів.

В Олевському районі наявні значні поклади бурштину. Його видобуток ведеться приватними особами практично безконтрольно, що, безсумнівно, може значно впливати на рівень злочинності.

Родовища корисних копалин

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 79,2 злочинів, з них 30,7 тяжких та особливо тяжких[9].

Демографія
Таблиця демографії
193919591969197919892002200820112012201320142019
1688,91605,61626,41596,81545,41389,31302,01279,01273,21268,91262,51217,0
В період з 1939 по 2019 рік (тис. ос.)

Чисельність наявного населення станом на 1 квітня 2019 року становить 1 млн 217 тис. осіб (2,9 % від населення України), в порівнянні у 2014 — 1 млн 225 тис. осіб (міського населення — 739,7 тис. осіб, сільського — 522,8 тис. осіб)[2].

Національний склад населення Житомирської області станом на 2001 рік[10].

№ Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 254 855 90,32 %
2 Росіяни 68 851 4,96 %
3 Поляки 49 046 3,53 %
4 Білоруси 4 924 0,35 %
5 Євреї 2 670 0,19 %
6 Молдовани 1 425 0,10 %
7 Німці 994 0,07 %
8 Чехи 839 0,06 %
9 Вірмени 820 0,06 %
10 Цигани 785 0,06 %
11 Інші 4 084 0,29 %
Разом 1 389 293 100,00 %

Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,5 тисяч:

Житомир▼ 266,9Андрушівка▼ 8,6
Бердичів▼76,2Хорошів▼7,6
Коростень▼63,5Романів▼7,6
Новоград-Волинський▬56,3Іршанськ▼6,7
Коростишів▼25,4Ємільчине▼6,6
Малин▼26,2Озерне▬5,9
Овруч▼15,8Попільня▼5,7
Радомишль▼14,6Чуднів▼5,6
Баранівка▼11,8Нова Борова▼5,5
Олевськ▬10,5Пулини▲5,5
Черняхів▼9,5

Економіка та промисловість

Впродовж 11 місяців 2007 року обсяги промислового виробництва проти торішнього зросли на 9,3 %, що більше ніж передбачено програмою на 2007 рік на 4,3 процентних пункти.

Позитивна динаміка розвитку промисловості утримується за рахунок високих темпів приросту виробництва у:

  • машинобудуванні (+22,3 %, за програмою +3 %);
  • хімічній (+17,8 %, за програмою +5,5 %);
  • добувній промисловості (+16,9,%, за програмою +10,6 %);
  • целюлозно-паперовому виробництві (+24,8 %, за програмою +6,5 %);
  • оброблені деревини та виробництві виробів з неї (+12,1 %, за програмою +6 %);
  • виробництві неметалевої мінеральної продукції (+10,2 %, за програмою +2,5 %);
  • та харчовій промисловості (+6,0 %, за програмою +3 %).

Не зважаючи на сезонне скорочення виробництва, зберігається позитивна тенденція в харчовій промисловості, де за підсумками 11 місяців приріст становить 6,0 %.

Приріст обсягів виробництва у галузі забезпечено за рахунок збільшення випуску круп'яних, кондитерських та ковбасних виробів.

У машинобудуванні зберігаються позитивні тенденції розвитку виробництва за рахунок збільшенням обсягів виготовлення машин та устаткування сільськогосподарського призначення, верстатів з оброблення металів та вузлів для хімічного устаткування.

В хімічній промисловості нарощування обсягів виробництва відбулося за рахунок випуску фарби та лаків на основі полімерів та лікарських препаратів.

Зростання темпів виробництва неметалевих мінеральних виробів забезпечене збільшенням випуску збірних бетонних та залізобетонних виробів для будівництва, лабораторного посуду зі скла, місткостей для харчових продуктів та цегли керамічної.

Утримуються позитивні тенденції розвитку добувної промисловості (+16,9 %). Приріст забезпечено за рахунок нарощування обсягів видобування піску, гальки, гравію, щебеню та каменю для будівництва.

Нестабільним виявився цей рік для легкої промисловості. За підсумками 11 місяців обсяги виробництва у галузі зменшились на 1,6 % до торішнього показника. Головною причиною такого становища стало зменшення виробництва лляних тканин, жіночих костюмів та одягу для дітей.

Промисловість у районах і містах

Зростання обсягів промислового виробництва відбулося у 14 районах та усіх містах обласного підпорядкування. Найбільший приріст забезпечено у Житомирському, Новоград-Волинському, Коростенському районах, а серед міст — у Коростені, Малині та Новограді-Волинському.

Транспорт
Основні транспортні шляхи Житомирської області

З початку 2007 року перевезено вантажним транспортом: 18,3 млн тонн вантажів, що на 16,6 % більше за торішній показник. Вантажообіг зріс на 32 % і становить 3524,3 млн тоннокілометрів.

На залізниці пасажирські перевезення з початку року скоротились на 2,3 % проти торішнього періоду і склали 9,1 млн осіб. Пасажиропотік зріс на 2,1 % і становив 1066,6 млн пасажиро-кілометрів.

Залізничний

У області є 6 вузлових залізничних станцій (в порядку спадання важливості): Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинськ-1, Овруч, Білокоровичі.

Від станцій Житомир та Коростень як промінчики розходяться в п'яти напрямках залізничні магістралі.

Від Житомира:

  • На Білорусь (через Коростень, Овруч);
  • На Вінницю через Бердичів, Козятин;
  • На Київ через Фастів;
  • На Шепетівку через Новоград-Волинський;
  • На Коростишів.

Від Коростеня:

  • На Здолбунів через Новоград-Волинський, Шепетівку;
  • На Вінницю через Житомир, Бердичів;
  • На Київ через Малин, Клавдієве, Бородянку, Бучу, Святошин;
  • На Ковель через Лугини, Білокоровичі, Олевськ, Сарни;
  • На Словечне через Бехи, Овруч, Бережесть, Виступовичі.

Автомобільний

Через область проходять автошляхи E40? Мінськ—Ізмаїл, Біла Церква—Кременець, наразі не в найкращому стані.

За січень-жовтень 2014 року автотранспортом перевезено 58,7 млн пасажирів, що на 0,8 % перевищує аналогічний показник за січень-жовтень 2013 року. Зростання пасажиропотоку становить 5,8 % і досягло 1009,8 млн пасажиро-кілометрів.

Соціальна інфраструктура

В Житомирській області розвинута соціальна інфраструктура. До послуг населення розгалужена мережа об'єктів роздрібної торгівлі — понад 4 тис., близько 1 тис. підприємств громадського харчування, понад 600 юридичних та 1,5 тис. фізичних осіб-об'єктів служби побуту, 1152 клубних установи, 953 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні, 6 художніх та 3 школи мистецтв, 4 парки культури та відпочинку, 4 державні та 43 музеї на громадських засадах, а також приватний Музей української домашньої ікони (м. Радомишль).

В області працює 25 вищих навчальних закладів, 931 державна та 6 приватних школи, 4 гімназії, 2 ліцеї.

Цікаві місця
  1. Садиба Терещенко (м. Андрушівка), Андрушівська астрономічна обсерваторія (м. Андрушівка), цукровий завод (м. Андрушівка), залишки маєтку Терещенко (смт Червоне), костел святої Клари (с. Городківка), костел Антонія Падуанського (с. Стара Котельня), дерев'яний палац (с. Яроповичі), Кам'яниця (с. Яроповичі), залишки маєтку баронів де Шодуарів (с. Івниця), церква Пресвятої Богородиці (с. Іванків), залишки маєтку Сцибор-Рильських (с. Бровки Перші).
  2. Костел св. Станіслава Костки (м. Баранівка), ДОТ Новоград-Волинського укріпрайону (с. Острожок), Свято-Успенська церква (с. Глибочок).
  3. Бердичівський район — церква св. Миколая (м. Бердичів), Монастир Кармелітів Босих (м. Бердичів), костел св. Варвари (м. Бердичів), церква (с. Сингаївка), залишки садиби Марцелі Журовського (с. Іванківці).
  4. Дерев'яна садиба Синельникових (смт Брусилів), пам'ятник І. Огієнку (смт Брусилів), залишки комплексу споруд лікарні (смт Брусилів), залишки костелу і кляштору Ордену капуцинів (смт Брусилів), церква Покрови Пресвятої Богородиці (с. Карабачин), церква Олександра Невського (с. Лазарівка).
  5. Костел св. ап. Матвія (смт Ємільчине), пожежна башта (с. Рясне).
  6. Житомирський район — руїни палацу родини Терещенків (с. Дениші), Тригірський чоловічий монастир (с. Тригір'я), лісовий заказник Над Тетеревом (с. Тригір'я), церква Різдва Богородиці (с. Кодня), народний музей історії (с. Кодня), Козацька могила (с. Кодня), церква Петра і Павла (с. Барашівка), діброва лісничого-дослідника Вронського Корабельного лісництва (с. Бондарці), поштова станція (с. Березина), церковно-прихідська школа (с. Березівка), церква Преображення Господнього (с. Левків), залишки маєтку графів Ніродів (с. Левків), (смт Гуйва) церква Петра, Павла, Серафима Саровського та Сергія Радонєжського (с. Новогуйвинське), Ставка Гіммлера (смт Гуйва), водоспад Вчелька в ур. Шумське (полігон, с. Перлявка), Троїцький костел (с. Ліщин), садиба Поляновського (с. Ліщин), млин (с. Лука), Панська садиба (с. Сінгури), будинок культури (с. Сінгури).
  7. Коростень — собор Різдва Христова, Древлянський парк, Військово-історичний комплекс «Скеля», пам'ятник деруну, пам'ятник тризубу (місце затвердження тризуба державним гербом УНР), купальня княгині Ольги, пам'ятники князю Малу, княгині Ользі, Володимиру Великому, Малуші та її сину Володимиру, Добрині Микитичу, краєзнавчий музей, музей локомотивного депо.
  8. Костел Різдва Діви Марії (м. Коростишів), портик з колонами на місці маєтку Олізарів (м. Коростишів), Купальня графа (м. Коростишів), плебанія костелу (м. Коростишів), господарська споруда маєтку Олізарів (м. Коростишів), Лютеранська кірха (м. Коростишів), Поштова станція (м. Коростишів), Залізничний вокзал (м. Коростишів), скульптурна алея Віталія Рожика у міському парку (м. Коростишів), пам'ятник Густаву Олізару (м. Коростишів), пам'ятник матері (м. Коростишів), пам'ятник Т. Шевченко (м. Коростишів), Коростишівські кар'єри (м. Коростишів), культурно-мистецький центр Поліська хата (с. Городське), Свято-Духівський чоловічий монастир (с. Городське), музей образотворчого мистецтва ім. Й. Буханчука (с. Кмитів), садиба (с. Кмитів).
  9. Церква Різдва Богородиці (смт Лугини), Панська садиба (с. Степанівка).
  10. Костел св. Михайла та Домініка (смт Любар), колишня школа георгіївського монастиря (смт Любар), палац графині Понінської (смт Любар), паровий млин (с. Нова Чорторія), садиба та церква-усипальниця Оржевських (с. Нова Чорторія).
  11. Садиба Миклухо-Маклая М. М. (м. Малин), пам'ятник Миклухо-Маклаю М. М. (м. Малин), костел св. Анни (м. Малин), Свято-Покровський собор (м. Малин), Малинське море водосховище (м. Малин, у напрямку с. Потіївка), родова капличка дворян Гіжицьких — могила Єлизавети Гіжицької (м. Малин), жіночий монастир Афонської ікони в ур. Кипяче (с. Чоповичі), чоловічий монастир Казанської ікони в ур. Кипяче (с. Чоповичі), цілюще джерело та ур. Карачун (с. Ворсівка), дерев'яна Казанська церква (с. Будо-Вороб'ї).
  12. Пам'ятний знак на честь загиблих ЧАЕС (смт Народичі), парк ім. Корбута (смт Народичі), меморіал пам'яті жертв більшовицького терору (с. Базар).
  13. Новоград-Волинський район — залишки фортеці Звягель (м. Новоград-Волинський), музей Лесі Українки (м. Новоград-Волинський), пам'ятник Лесі Українці (м. Новоград-Волинський), пам'ятник Т. Шевченко (м. Новоград-Волинський), садиба Мєзєнцових — штаб 30 омбр (м. Новоград-Волинський), городницький Свято-Георгіївський монастир (смт Городниця), Укріплення Гульська «міна» (с. Гульськ).
  14. Свято-Василівський собор (м. Овруч), Спасо-Преображенський собор (м. Овруч), (м. Овруч), пам'ятник князю Олегу Святославовичу (м. Овруч), садиба Поліського природного заповідника (с. Селезівка).
  15. Миколаївська церква (Олевськ), Залізничний вокзал (Олевськ), залізничний міст через р. Уборть (Олевськ), Камінне Село (с. Рудня-Замисловицька), ДОТи КоУР (с. Дружба).
  16. Свято-Миколаївська церква (смт Попільня), водяний млин (смт Попільня), водяний млин (с. Строків), водяний млин (с. Паволоч), колишня синагога (с. Паволоч), храм Арх. Михаїла (смт Корнин), залишки адмінбудівлі (с. Криве).
  17. Німецький вітряний млин (с. Стрибіж), костел св. Йосипа (с. Зелена Діброва), залишки поштової станції (с. Мартинівка).
  18. Собор св. Миколая (м. Радомишль), водонапірна вежа (м. Радомишль), Радомисль — замок-папірня (м. Радомишль), Краєзнавчий музей (м. Радомишль), музей флори та фауни (м. Радомишль), залишки маєтку графів Дуніних-Вонсовичів, зараз артрезиденція Ставки (с. Ставки), школа О. Вангенгейм (с. Ставки), церква Воскресіння (с. Ставки), дерев'яна Дмитрівська церква та дзвіниця (с. Моделів).
  19. Костел св. Станіслава (смт Романів), музична школа (смт Романів), заказники Собачий зуб та Довгий Брід (смт Романів), костел св. Антонія Падуанського (смт Миропіль), Свято-Миколаївська церква (смт Миропіль), зоопарк на хуторі Брачки (с. Соболівка).
  20. Костел Тіла і Крові Ісуса Христа (смт Ружин), церква Параскеви П'ятниці (смт Ружин), молитовний будинок баптистів (смт Ружин), водяний млин (смт Ружин), колишній маєток Золотницьких (смт Ружин), Верхівнянський парк в маєтку Ганських (с. Верхівня), зерносховище (с. Верхівня), водонапірна башта (с. Чорнорудка), залізнична станція (с. Чорнорудка), залишки маєтку Карницьких (с. Рогачі), залишки костелу св. Троїці (с. Топори), колишній цукровий завод Терещенків (с. Топори).
  21. Музей коштовного каміння (смт Хорошів), Кутузівський парк (смт Хорошів), Михайлівська церква (с. Краївщина).
  22. Дуб-Чудодій (с. Вишпіль), залишки костелу непорочного зачаття Діви Марії (с. Горбулів).
  23. Францисканський костел (смт Чуднів), церкви Різдва Богородиці, Троїцька, Петропавлівська та Воскресіння Христа (смт Чуднів), палац родини Терещенко (с. Турчинівка), палац-садиба Прушинських-Оржевських з церквою-усипальницею (с. Нова Чортория), мурований паровий млин (с. Нова Чортория).

Персоналії

Детальніше: Персоналії: Житомирська область

Уродженці

Уродженці Житомира та Житомирської області, які проживають, працюють або навчаються в інших регіонах України, об'єднані у Міжнародну громадську організацію «Земляцтво житомирян».

Сусідні області

Див. також

Примітки
  1. Указ Президента України від 8 серпня 2019 року № 587/2019 «Про призначення В. Бунечка головою Житомирської обласної державної адміністрації»
  2. Паспорт Житомирської області. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 6 травня 2011.
  3. Довідник природних ресурсів Житомирщини / Укл. О. Я. Поліщук, О. О. Орлов //Житомир: Редакційно-видавниче державне підприємство «Льонок», 1993. — 144 с.
  4. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  5. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 34.
  6. [https://glavcom.ua/news/u-radomishli-dezinfikuvali-cerkvu-yaku-vidviduvala-zhinka-z-koronavirusom--665572.html У Радомишлі дезінфікували церкву, яку відвідувала жінка з коронавірусом] Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine., Главком, 13 березня 2020
  7. У Радомишлі, де у жінки виявили коронавірус, запровадили надзвичайний стан Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine., Главком, 12 березня 2020
  8. Коронавірус дістався Києва: одразу 2 випадки Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine., Українська правда, 16 березня 2020
  9. МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014.
  10. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 21 вересня 2011.(рос.)

Джерела та література
  • Малі міста України. Житомирська область : бібліогр. покажч. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант В. І. Дмитрук. — Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2016. — 198 с. : іл.
  • Я. В. Верменич. Житомирська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 154. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  • М. Ю. Костриця, В. О. Плосков, Л. О. Рижкова. Житомирська область // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Агрокліматичний довідник по Житомирській області / Голов. управ. гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР, Упр. гідрометеоролог. служби Укр. РСР, Київ. гідрометеоролог. обсерваторія ; [ред. А. С. Трегубова]. — К. : Держсільгоспвидав, 1959. — 91 с. : карти, табл.
  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини. 1795-2006 роки : довідник / упоряд. Р. Ю. Кондратюк [та ін.] ; голова ред. кол. І. О. Рафальський ; Житомирська обласна держ. адміністрація, Державний архів Житомирської області. — Офіц. вид. — Житомир : Волинь, 2007. — 619 с., [9] арк. карт.
  • Богомолець О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  • Водний фонд Житомирської області / М. А. Галич [та ін.] ; Житомир. обл. вироб. упр. меліорації і водного госп-ва, Держ. упр. екол. та природ. ресурсів в Житомир. обл. — Житомир : Облдрукарня, 2003. — 119 с. : табл.
  • Костриця М. Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, — Ж.: ВКО "Газета «Житомирський вісник», 1993.
  • Літературна Житомирщина: Біобібліогр. довідник / Шинкарук В. Житомирська обл. орг. т-ва книголюбів. — Житомир: Льонок, 1993. — 111 с.
  • Природа Житомирщини. Під заг. ред. А. С. Малиновського. — К.: Вища школа, 1984.
  • Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
  • Історія розвитку велоспорту на Житомирщині : монографія / О. С. Кухарський, Г. П. Грибан. – Житомир : Рута, 2016. – 452 с. – ISBN 617-581-271-6.

Ресурси Інтернет
 Білорусь
 Рівненська область  Київська область
 Хмельницька область  Вінницька область
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.