Горячевський Олександр Олександрович

В 1994 році закінчив полтавську ЗОШ № 25, здобув освіту інженера-теплотехніка, працював за фахом на Полтавському тепловозоремонтному заводі.

З 2010 року проживав у м. Кременчуці, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Доброволець. Строкову службу не проходив через слабке здоров'я. Під час війни — доброволець, рядовий, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». В червні побував удома у відпустці. Останній раз телефонував 9 серпня.

Загинув 19 серпня 2014 року в боях за Іловайськ від осколків гранати під час спроби вивести групу бійців з оточення. Набоїв після зайняття залізничного вокзалу не підвезли, командування віддало наказ відходити. Відходили соняшниками з пораненими, залягли, викликали БТР. Олександр, не ховаючись, безперервно стріляв з ручного граномета по позиціях терористів, чим зберіг життя українських вояків, були поруч з ним та у БМП. Загинув в результаті розриву гранати ворожого гранатометного пострілу.

Коли Олександра заносили в БТР, він був іще живий, помер від важких поранень.

Похований в м. Полтава, Центральне кладовище, Алея Слави.

Без сина лишилась мама Тетяна Миколаївна, сестра Ганна.

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

У червні 2016 року, Полтавський міськвиконком прийняв рішення встановити в ЗОШ № 25 меморіальну дошку Олександру Горячевському. Відкриття дошки відбулося 19 жовтня 2017 року.

• Горячевський Олександр Олександрович
• Олександр Горячевський
• Загинув за Батьківщину? Доведи
• Із засідання виконкому
• У Полтаві відкриють меморіальну дошку загиблому бійцю