Грегоріо Луперон
Грего́ріо Луперо́н (ісп. Gregorio Luperón; 8 вересня 1839 — 21 травня 1897) — домініканський військовий і політичний діяч, головний лідер національно-визвольного руху часів іспанської анексії країни, президент Домініканської Республіки у 1879–1880 роках.
Грегоріо Луперон ісп. Gregorio Luperón | |||
| |||
---|---|---|---|
6 грудня 1879 — 1 вересня 1880 року | |||
Попередник: | Сесаріо Гієрмо | ||
Наступник: | Фернандо Артуро де Меріньйо | ||
Народження: |
8 вересня 1839 Сан-Феліпе-де-Пуерто-Плата | ||
Смерть: |
21 травня 1897 (57 років) Сан-Феліпе-де-Пуерто-Плата, Домініканська Республіка | ||
Країна: | Домініканська Республіка | ||
Батько: | Педро Кастельянос | ||
Мати: | Ніколаса Луперон | ||
Життєпис
Його батьки володіли дрібним бізнесом — вони продавали харчові продукти власного виробництва (наприклад піньйонате — місцевий делікатес із підсолодженого соснового насіння). Грегоріо разом з братами торгували на вулицях, щоб заробити кошти для існування.
У віці 14 років Грегоріо почав працювати на Педро Едуардо Дюбока, власника великої компанії з переробки деревини. Власник компанії сприяв Грегоріо у просуванні кар'єрними сходами. Він також дозволив юнаку проводити час у власній бібліотеці.
1861 року відбулась анексія Домініканської Республіки Іспанією. На той час Грегоріо Луперону було тільки 22 роки. Одного разу Грегоріо заарештували, але він зумів утекти й виїхати до США. Невдовзі він повернувся на батьківщину, де взяв участь у повстанні Сабанети (1863 рік). Тим не менше, повстання було нетривалим — іспанці швидко придушили його.
Після провалу повстання Сабанети Грегоріо разом зі своїми товаришами пішов у гори провінції Ла-Вега, де вони готували повномасштабне повстання проти іспанської влади. Зрештою національно-визвольний рух Луперона досягнув своєї мети, й суверенітет Домініканської Республіки було відновлено.