Грейт-Лейк

Грейт-Лейк; англ. Great Lake; палава-кані yingina
	Грейт-Лейк
	41°52′ пд. ш. 146°45′ сх. д.
Розташування
Країна	Австралійський Союз
Регіон	Central Highlands Councild
Розташування	Тасманія,;
Геологічні дані
Тип	Водосховище
Територіально	Mainland Tasmaniad
Розміри
Площа поверхні	176 км²
Висота	1030 м
Довжина	24,6 км
Ширина	12 км
Вода
Басейн
Витікають	Шаннон
Площа басейну	399 км²
Країни басейну	Австралія
Інше
Geonames	2164617
	Грейт-Лейк (Австралія)
	Грейт-Лейк (Тасманія)
	Грейт-Лейк у Вікісховищі

Грейт-Лейк (англ. Great Lake, палава-кані yingina) — озеро, розташоване в північній частині Центральної височини острова Тасманія (Австралія). Воно являє собою природне озеро[1], яке було значно збільшено в результаті спорудження греблі.

Площа озера — 170 квадратних кілометрів.[1] Тим самим, воно є третім за площею з природних і штучних водойм Тасманії, слідом за озерами Гордон (271 км²) і Педдер (239 км²), які знаходяться на південному заході Тасманії.

Географія

Вид на Грейт-Лейк із західного берега

В озеро Грейт-Лейк впадає декілька дрібних річок і струмків, а витікає лише одна річка — Шаннон, яка потім тече на південь, впадає в річку Уз, яка, в свою чергу, впадає в річку Дервент. У найпівденнішій частині озера, де з нього витікає річка Шаннон, знаходиться гребля. Крім цього, Грейт-Лейк з'єднаний каналом з сусіднім озером Артурс, яке розташоване з південно-східного боку.

На озері є кілька островів, найбільшими з яких є Рейнолдс, Гауеллс-Нек і Макланаканс-Пойнт.

З південного сходу (з боку Хобарта) до Грейт-Лейк підходить автомобільна дорога (Lake Highway або Highland Lakes Road). Огинаючи озеро з півдня і заходу, вона пролягає на північ у бік Девонпорта. На південний захід від озера Грейт-Лейк від дороги відгалужується дорога (Poatina Road), яка пролягає із східної сторони озера і продовжується на північ до Лонсестоном.

Історія

Грейт-Лейк на карті 1837 року

Озеро було відоме тасманійським аборигенам з давніх пір. Вони зазвичай приходили в ці краї влітку, щоб полювати на кенгуру і водоплавних птахів. Мабуть, першим з людей європейського походження це озеро побачив мисливець на кенгуру Томас Тумбс — це було в 1815 році. «Офіційне» відкриття озера датується 1817 роком, коли там побував Джон Бомонт, протеже тодішнього лейтенант-губернатора Землі Ван-Дімена (так тоді називалася Тасманія) Томаса Дейві.[2]

На карті Землі Ван-Дімена 1826 року це озеро було позначено як A Large Lake (укр. велике озеро). При цьому ріка, що витікає з нього, вже носила свою нинішню назву Шаннон.[3] На карті 1837 року озеро вже позначено як Грейт-Лейк.

У 1837 році були сильні морози — загинули тисячі дерев в околиці Грейт-Лейк, а саме озеро замерзло.[2]

У 1918 році в місці, де від південного краю Грейт-Лейк витікає річка Шаннон, почалося будівництво греблі Майена. Проект греблі включав в себе безліч контрфорсів арочного типу. Будівництво греблі було завершено в 1922 році.[2] Висота греблі була 12 м, а її довжина — 360 м. На момент споруди в 1922 році вона була другою за величиною греблею такого типу в світі.[4] У 1923 році було закінчено спорудження каналу (Liaweenee Canal), що з'єднує верхів'я річки Уз і західний берег озера Грейт-Лейк.[2]

Риболовля

Озеро Грейт-Лейк є одним з найпопулярніших місць для рибного лову в Тасманії. В озері водяться два види прісноводної форелі — пструг струмковий (форель струмкова) і пструг райдужний.[5][6] Крім цього, в озері водяться кілька видів галаксій і парагалаксій — galaxias brevipinnis, galaxias truttaceus, paragalaxias eletroides і paragalaxias dissimillis.[5][6]

Пструг струмковий почали запускати в Тасманійські водойми в 1864 році, а в 1870 році 120 екземплярів молодої струмкової форелі було випущено в Грейт-Лейк. Найбільший струмковий пструг, виловлена в Грейт-Лейк, важив 11,5 кг.[2]

Див. також

Тасманія

Примітки

Australian Bureau of Statistics: Tasmania, Lakes
Miena Dam No.2, Tasmania (PDF). The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 січня 2013.
Chart of Van Dieman's Land. (zoom). London: Engraved & published by Joseph Cross, June 26, 1826 (Digital Collections/Maps, National Library of Australia, www.nla.gov.au). Архів оригіналу за 03.02.2013. Процитовано 22.01.2013.
Historic Engineering Marker — Miena Dam No.2 (PDF). The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 26 січня 2013.
Fact Sheet for Great Lake excl Canal Bay and Tods Corner (HTML). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 20 вересня 2011.
Great Lake Anglers Access (PDF). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[abs-1] Australian Bureau of Statistics: Tasmania, Lakes

[miena_pdf-2] Miena Dam No.2, Tasmania (PDF). The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 січня 2013.

[map1826-3] Chart of Van Dieman's Land. (zoom). London: Engraved & published by Joseph Cross, June 26, 1826 (Digital Collections/Maps, National Library of Australia, www.nla.gov.au). Архів оригіналу за 03.02.2013. Процитовано 22.01.2013.

[miena_pdf2-4] Historic Engineering Marker — Miena Dam No.2 (PDF). The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 26 січня 2013.

[ifs1-5] Fact Sheet for Great Lake excl Canal Bay and Tods Corner (HTML). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 20 вересня 2011.

[ifs2-6] Great Lake Anglers Access (PDF). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012.