Педдер
Озеро Педдер (англ. Lake Pedder) — озеро, розташоване в південно-західній частині острова Тасманія в Австралії. Раніше на цьому місці знаходилося озеро природного походження з тією ж назвою — «старе» озеро Педдер. У 1972 році в результаті зведення декількох гребель була затоплена набагато більша територія, і озеро фактично перетворилося на водосховище — «нове» озеро Педдер.
Озеро Педдер англ. Lake Pedder | ||||
---|---|---|---|---|
Назва на честь: | John Pedderd | |||
| ||||
42°56′ пд. ш. 146°08′ сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна | Австралійський Союз | |||
Регіон | Тасманія | |||
Розташування |
Тасманія, Австралія | |||
Геологічні дані | ||||
Тип | водосховище | |||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 239[1] км² | |||
Висота | 308 м | |||
Глибина середня | 13 - 16 м | |||
Глибина макс. | 43 м | |||
Об'єм | 2,9 кубічний гектаметр | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
Витікають | Х'юон, Серпентайн | |||
Країни басейну | Австралійський Союз | |||
Інше | ||||
Дамба, гребля | Edgar Damd, Scotts Peak Damd і Serpentine Damd | |||
Geonames | 2153584 | |||
Педдер (Австралія) | ||||
Педдер (Тасманія) | ||||
| ||||
Озеро Педдер у Вікісховищі |
Максимальна глибина «нового» озера — 43 м[1], а його площа — 239 км²[1]. Воно є другим за площею озером Тасманії, поступаючись лише озеру Гордон (271 км²) що знаходиться на північ від нього, і значно випереджає Грейт-Лейк (170 км²) — третє за площею озеро Тасманії[1].
Географія
Озеро Педдер знаходиться в південно-західній частині острова Тасманія і входить до складу Південно-Західного національного парку. До північного краю озера Педдер можна дістатися автодорогою Гордон-Рівер. Не доїжджаючи до озера, на південь відходить ґрунтова дорога Скоттс-Пік-Дам, якою можна проїхати вздовж східного берега озера до самої південній його частині. Недалеко від південно-східного краю озера знаходиться гора Енн — найвища точка південно-західної частини острова Тасманія.
Історія
«Старе» озеро Педдер було названо в 1835 році на честь Джона Педдера[2] — першого головного судді Землі Ван-Дімена (нині Тасманії).
У 1955 році озеро і прилегла до нього територія увійшли до складу нового Національного парку Лейк-Педдер.[2]
У 1967 році тодішній прем'єр-міністр Тасманії Ерік Ріс оголосив про те, що розвиток гідроелектричного проекту Тасманії на річці Гордон вимагає модифікації Національного парку Лейк-Педдер.[2] В результаті 1968 року парк Лейк-Педдер був включений до складу Південно-Західного національного парку.
Незважаючи на масові протести, в 1972 році велика область навколо «старого» озера Педдер була затоплена,[2] і з'явилося «нове» озеро Педдер, яке іноді називають водосховищем Х'юон-Серпентайн, за ім'ям двох річок.
Греблі
Були побудовані три греблі — Серпентайн (висотою 38 м), Скоттс-Пік (висотою 43 м[3] — через неї витікає річка Х'юон) і Едгар (висотою 17 м). Цікаво, що річка Х'юон потім тече в східному напрямку і належить до басейну Тасманового моря, в той час як річка Серпентайн є притокою річки Гордон, яка тече на північний захід і (через затоку Маккуорі) впадає в Індійський океан.
Крім цього, «нове» озеро Педдер з'єднане каналом МакПартлен-Пасс з озером Гордон, так що частина води озера Педдер використовується для гідроелектростанції греблі Гордон, через яку протікає річка Гордон. Вода з озера Педдер становить приблизно 40% потоку через греблю Гордон.[4]
Посилання
- Lake Pedder Restoration Committee (HTML). www.lakepedder.org. Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 21 квітня 2015.
- Карта Південно-Західного національного парку (HTML). Tasmanian Parks & Wildlife Service, www.parks.tas.gov.au.
Примітки
- Tasmania, Lakes (HTML). Australian Bureau of Statistics, www.abs.gov.au. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 21 квітня 2015.
- Lake Pedder History (HTML). Lake Pedder Restoration Committee, www.lakepedder.org. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 21 квітня 2015.
- Scotts Peak Dam (PDF). Engineers Australia , www.engineersaustralia.org.au. Архів оригіналу за 10 вересня 2007. Процитовано 21 квітня 2015.
- Our Power Stations: Gordon—Pedder (HTML). The Hydro Tasmania Group, www.hydro.com.au. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 21 квітня 2015.