Грем Паркер

Грем Паркер (англ. Graham Parker; 18 листопада 1950, Лондон, Велика Британія) — вокаліст, гітарист, композитор, автор текстів.

Грем Паркер
Основна інформація
Дата народження	18 листопада 1950(1950-11-18)[1] (71 рік)
Місце народження	Лондон, Велика Британія
Роки активності	1968 — тепер. час
Громадянство	Велика Британія
Професії	автор пісень, співак, музикант, автор-виконавець, гітарист
Жанри	Нова хвиля і Паб-рок
grahamparker.net
Файли у Вікісховищі

Цей музикант-самоучка розпочинав свою кар'єру в аматорських соул-гуртах The Deepcut Three та The Black Rockers. Вирішивши саме цим заробляти на життя, Паркер багато часу віддав роботі над демо-плівками з власними композиціями. На одну з таких плівок звернув увагу власник маленької лондонської звукозаписуючої студії Девід Робінсон. Він швидко підшукав Паркеру супроводжуючий гурт, до складу якого ввійшли: колишні учасники формації Brinsley Schwarz Брінслі Шварц (Brinsley Schwarz) — гітара, вокал та Боб Ендрюс (Bob Andrews) — клавішні, вокал, а також екс-Ducks Deluxe Мартін Белмонт (Martin Belmont) — гітара, вокал, Ендрю Боднер (Andrew Bodnar) — бас та Стів Голдінг (Steve Goulding) — ударні.

1975 року музиканти почали виступати як Graham Parker & The Rumour на паб-роковій сцені Британії, яка щоправда на цей час поступово почала занепадати. Однак завдяки протекції диск-жокея з «Radio London» Чарлі Джиллетта учасникам гурту вдалося укласти угоду на записи. Альбоми «Howlin' Wind» та «Heat Treatment», що з'явилися завдяки цій угоді, принесли гурту широке визнання.

Спів Паркера був водночас гострим та повним пристрасті, що ставило його в одну лінію з американськими виконавцями Брюсом Спрінгстіном та Southside Johnny & The Asbury Jukes. Проте попри те, що два його максі-сингли — «The Pink Parker» (1977) та «Hold Back The Night» (1978) — потрапили на топ-аркуші, подальшому розвитку успішної кар'єри загрожувала прохолодна зустріч дуже комерційного альбому «Stick To Me» та концертного «The Parkevilla». Щоправда композиція «Hey Lord, Don't Ask Me Questions» потрапила до британського Top 40, а обидва альбоми до Тор 20, але багато прихильників визнали, що Паркер та гурт The Rumour безповоротно втратили початковий запал та творчий розмах. Проте альбом «Squeezing Out Sparks» — перший запис для фірми «Arista» у США — таки повернув автору колишній блиск, про що свідчили рецензії в журналах «Rolling Stone» та «Village Voice», однак розбіжність між реакцією критиків та позиціями, які посіли лонгплеї в чартах, призвели до персональних змін у складі The Rumour.

Записаний 1980 року альбом «The Up Escalator» здобув найбільший успіх у британському чарті, ставши водночас заключним акордом у співпраці Паркера з гуртом The Rumour. Проте це розлучення знищило решту привабливості, яка залишалась з давніх часів, і першу частину 1980-х років Паркер присвятив відбудові своєї кар'єри та особистому життю в США.

Записаний 1988 року альбом «Mona Lisa's Sister» виявився рішучим поверненням до старої творчої форми. Його відзначали за динаміку та музичну послідовність. Під час роботи над альбомом «Human Soul», поділеним на «реалістичну» та «сюрреалістичну» частини, до Паркера приєднався колишній басист The Rumour Ендрю Боднер та екс-учасники Attractions Стів Найв (Steve Nieve) — клавішні та Піт Томас (Pete Thomas) — ударні. Ця цікава пропозиція підтвердила, що Паркер постійно намагається розширити межі свого музичного стилю. У 1990-х роках артист довів, що в змозі виступати перед публікою як під акомпанімент гітари, так і з повноцінним гуртом.

На початку 1992 року Паркер у черговий раз змінив звукозаписуючу фірму, уклавши угоду з американською «Capitol Records».