Паб-рок

Паб-рок (англ. Pub rock) — музичний напрямок, що виник у першій половині 1970-их років як протестна реакція на надмірну відшліфованість звуку в прог-році й американському AOR, андрогінність зірок глем-року. Паб-рок став непопулярним з приходом панк-року, який вважається прямим наступником паб-року[1].

Паб-рок, Pub rock
Стилістичні походження
Походження
Початок 1970их,  Англія
Типові інструменти
Популярність 1971—1975
Похідні жанри панк-рок
Паб «Hope and Anchor» в Айлінгтоні, важлива сцена паб-року

Виникнення паб-року збіглося з кризою британської концертної сцени: мережа невеликих музичних клубів, які нерідко функціонували на ліцензійній основі, до кінця 1960-х років практично зникла, перетворившись в безліч кінотеатрів. Нові групи, які не мали підтримки звукозаписних компаній, практично не мали можливості з нуля створити собі аудиторію. Паби і бари були для них тимчасовим порятунком.[1].

Найвідоміші виконавці паб-року:

  • The 101ers
  • Ace
  • Brinsley Schwarz
  • Elvis Costello
  • Count Bishops
  • Dr.Feelgood
  • Ducks Deluxe
  • Ian Dury & The Blockheads
  • Eddie and the Hot Rods
  • Dave Edmunds
  • Lew Lewis
  • Kilburn and the High Roads
  • The Kursaal Flyers
  • Nick Lowe
  • The Motors
  • John Otway
  • Graham Parker and the Rumour
  • The Pirates
  • Squeeze
  • The Stranglers
  • Wilko Johnson
  • Wreckless Eric

Примітки
  1. Pub rock (англійською). Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 27 вересня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.