Гречаніна Олена Яківна

У 1959 році закінчила Харківський медичний інститут, до 1962 року працювала лікарем-акушером-гінекологом Сєвєродонецького медичного об'єднання.

У 1965 році закінчила аспірантуру кафедри акушерства і гінекології Харківського медичного інституту і залишилася працювати на цій кафедрі асистентом (до 1984 року). Під час роботи на кафедрі, в Санкт-Петербурзі здобула другу спеціальність — клінічну генетику. У цьому році було відкрито першу в Україні лабораторію клінічної генетики на базі акушерської клініки на чолі з О.Я. Гречаніної[1].

Олена Яківна вдосконалювала допологову діагностику, а з появою ультразвукових апаратів у 1979 році, однією з перших оволоділа ультразвуковою пренатальною діагностикою та впровадила морфологічну соматогенетичну оцінку внутрішньоутробного плода за допомогою ультразвуку.

У 1979 році лабораторія клінічної генетики була реорганізована у медико-генетичну консультацію, де й надалі розвивалася генетична наука — з’явилися удосконаленні моделі структури медико-генетичної допомоги населенню, інвазивні, неінвазивні та імуноферментні методи діагностики вроджених вад розвитку плода, клінічна цитогенетика.

У 1980 році Олена Яківна спільно з програмістами створила програму для жіночих консультацій міста Харкова, за допомогою якої проводили генетичні обстеження .

З 1984 по 1989 роки — завідувач медико-генетичної консультації обласної клінічної лікарні Харкова.

З 1989 по 1993 рік — зав. кафедри медичної генетики та  ультразвукової діагностики Українського інституту удосконалення лікарів, створеної з ініціативи О.Я. Гречаніної у 1989 році.

У 1991 році захистила дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Вчене звання професора отримала у 1992 році.

З 1993 по 2000 рік працювала у Харківській медичній академії післядипломної освіти, будучи проректором з навчальної роботи і займаючи посаду зав. кафедри клінічної генетики та ультразвукової діагностики.

З 2000 по 2015 роки — завідувач кафедри медичної генетики ХНМУ, директор українського інституту клінічної генетики ХНМУ.

З 2015 року — професор кафедри медичної генетики ХНМУ.

З 2000 по 2014 рік — генеральний директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру[3].

У 2003 році обрана член-кореспондентом НАМН України за спеціальністю «Медична генетика»[4].

Основні напрями наукової діяльності: медико-генетичне консультування; метаболічні спадкові захворювання; мітохондріальні хвороби; пренатальна діагностика природжених вад розвитку та скелетних аномалій; лікування, диспансеризація та реабілітація хворих із спадковою патологією; первинна профілактика природженої та спадкової патології. Вперше розробила і втілила в життя програму неонатального скринінгу, допологове виховання дитини, діагностику гамартрозів, мітохондріальних та гетерохроматинових хвороб; систему первинної профілактики генетичних дефектів — прекнцепційну профілактику; розробила систему діагностики природжених вад розвитку ще до народження дитини; розробила і втілила в життя напрями інтеграції медицини і генетики, оцінку плоду як частини родини; заснувала Харківську школу клінічних генетиків.

Автор більш ніж 500 наукових публікацій, в тому числі 7 монографій, 28 методичних рекомендацій, 10 авторських свідоцтв, 17 патентів[5] і 22 раціоналізаторських пропозицій. Підготувала 3 докторів та 24 кандидати медичних наук. Головний редактор журналу «Ультразвукова пренатальна діагностика», член редакційних рад ряду фахових журналів України та Росії.

• «Актуальні питання діагностики в клінічній генетиці» (1995).
• «Атлас ультразвуковой пренатальной диагностики» (1998).
• «Генетика репродуктивних втрат» (2003).
• «Проблемы клинической генетики» (2003).
• «Медична генетика» (2004).

• Голова правління Національного фонду соціального захисту матерів та дітей «Україна — дітям Харківщини».
• Президент Харківської регіональної громадської Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на фенілкетонурію.
• Президент Харківської міської асоціації лікарів ультразвукової діагностики в пренаталогїї та гінекології.
• Президент Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на лізосомні хвороби накопичення.
• Президент Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на муковісцидоз.
• Голова обласної спілки медичної генетики.
• Заступник голови Українського товариства медичних генетиків.
• Представник Національного Фонду «Україна — дітям».
• Голова Наглядової Ради Харківського обласного благодійного Фонду «Майбутнім поколінням».
• Член Американського Інституту «Ультразвук в медицині».
• Почесний член Міжнародної спілки вроджених порушень метаболізму.

25 жовтня 2015 р. обрана депутатом Харківської обласної ради VII скликання. Член Постійної комісії з питань соціальної політики, охорони здоров'я, реабілітації учасників бойових дій та АТО при Харківській обласній раді[6].

• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997).
• Заслужений діяч науки і техніки України (2006).
• Почесний професор ХНМУ (2006).
• «Харків'янин року» (2002—2006).
• Нагороджена орденом «Украина — детям» за особистий внесок у захист дитинства та материнства, орденами «За трудовые достижения» IV ст., Княгині Ольги III ст. (1999), бронзовою медаллю «За достигнутые успехи в развитии народного хозяйства СССР», медаллю Української федерації учених «За вагомий внесок в розвиток вітчизняної науки» (2005 р.), відзнакою Харківської облдержадміністрації «Слобожанська слава», Всесвітньою медаллю Свободи (США, 2009).
• У 2007 році Ольгу Яківну названо Почесним громадянином міста Харкова.
• Почесна громадянка Харківської області (2016)[7].

• Гречаніна Олена Яківна. Життєпис.
• Гречаніна Олена Яківна на сайті кафедри педіатрії ХНУ.

1. Лісовий, В. М. (ред ); Капустник, В. А. (ред ); Перцева, Жаннета Миколаївна; Киричок, І. В.; Семененко, О. В. (2020). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів (укр.).
2. Гречаніна Олена Яківна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 17 грудня 2021.
3. Харьковский межобластной специализированный медико-генетический центр редких (орфанных) заболеваний | Каталог предприятий Украины. rada.com.ua. Процитовано 17 грудня 2021.
4. Прес-служба. ГРЕЧАНІНА Олена Яківна – НАМН України (укр.). Процитовано 17 грудня 2021.
5. Гречаніна Олена Яківна — Автор. uapatents.com. Процитовано 17 грудня 2021.
6. Гречаніна Олена Яківна - Харьковский областной совет. www.oblrada.kharkov.ua. Процитовано 17 грудня 2021.
7. Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Процитовано 10.09.2021. (укр.)