Григорій II Болгаринович

Григо́рій ІІ (нар. ?- пом. зима 1472/73, Новгородок, суч. Новогрудок, Білорусь) — Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (1458-1473).

Григорій II Болгаринович
Митрополит Григорій II Болгаринович
1458 — 1473-й Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1458  1473
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Митрополит Ісидор
Наступник: Митрополит Мисаїл
 
Діяльність: священник
Смерть: 1473(1473)
Київ
Похований: Новогрудок

Григорій II за походженням був болгарин. У Москву прибув 1435 року в сані протодиякона. 1444 року переїхав у Рим, де проживав до 1452 року. Потім прибув до Константинополя і був призначений ігуменом монастиря на честь святого Димитрія.

Після Флорентійської унії Московська православна Церква не визнала її. У 1448 році Собор московських єпископів, «по повеленію государя», без погодження з Константинопольським патріархом, поставив на митрополита Київського Іону. Ця подія вважається початком окремішності Московської церкви.

У Києві Флорентійську унію сприйняли негативно і митрополит Ісидор пробув митрополитом Київським до 1458 року.

15 жовтня 1458 року Константинопольський патріарх Григорій III (Мамма), який був в Римі у вигнанні унійним Константинопольським патріархом, провів реорганізацію Київської митрополії. А новому митрополиту Григорію ІІ, патріарх надав новий титул – Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси. Цей титул глави православної Київської митрополії носили до приєднання Київської церкви до московського патріархату 1686 року, а греко-католицькі Київські митрополити - до 1806 року.

На поставленні Григорія ІІ наполягав пап Калліст III, і Пій II видав ствердну грамоту 11 вересня 1458 року його наступник[1]. Разом з митр. Григорієм папа висилав до короля Казимира свого особистого посланця лятеранського ґрафа Миколая Цаґупіті. Папа думав, що знову можуть виникнути труднощі з поставленням Флорентійського митрополита в Києві, й тому папський посол мав ужити всіх дипломатичних засобів, щоб Григорія ввести спокійно на його митрополичий престіл.[2]

Проти поділу активно виступили великий князь московський. Він засилав до єпископів посланців з просьбами та погрозами, але нічого не добився. У зв’язку з цим митрополит Іона наприкінці 1459 року скликав у Москві Собор московських єпископів, який підтвердив, що «відбувся поділ Ближніх Церков Московської й Київської, який наносить шкоду усьому Православ'ю». Учасники Собору вирішили бути «невідступними від Святої Церкви Московської».

Митрополит Іона, який помер у 1461 році, був останнім митрополитом у Москві, що мав титул «Київського і всія Русі». Новий митрополит Феодосій був поставлений без дозволу й благословення Константинопольського патріарха.

Після того як Флорентійська унія фактично перестала діяти, Митрополит Григорій ІІ вийшов із унії і був прийнятий (1470 року) православним Патріархом Константинопольським Діонісієм I.

Помер наприкінці 1472 чи на початку 1473 року в Новгородку.

Примітки

  1. ГРИГОРИЙ. www.pravenc.ru. Процитовано 14 вересня 2018.
  2. Чубатий, Микола (1976). Історія Християнства на Руси-Україні. XLIII. Neo Eboraci. с. 240.

Джерела

Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
14581473
Наступник:
Ісидор Мисаїл Пструч
Спиридон
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.