Гризайль
Гризáйль (фр. grisaille, від gris — «сірий») — монохромне малярство (живопис одним кольором) в сірому тоні або сірий підмальовок.
Гризайлі з'явились давно і використовувались для декоративних цілей. Найчастіше їх використовували як імітацiю скульптурних рельєфів в настінних розписах. Виготовлення скульптурних рельєфів дорого коштувало, а гризайлі були їх дешевим замінником.
В добу маньєризму в Італії і Франції гризайлі мали велике поширення в оздобі галерей, як в інтер'єрах, так і зовні. В Італії, де клімат менш вологий, ніж у Франції, збереглися зразки гризайлей доби середньовіччя і маньєризму. Уславленим майстром гризайлей був художник і письменник Джорджо Вазарі.
Широке використання мали гризайлі і в добу пізнього класицизму і ампіру. Адже майстри класицизму навернулися до швидких і дешевих засобів декорування в інтер'єрах, де гризайлю імітували багате ліплення, античні рельєфи, орнаменти в плафонах на стелі, на стінах.
Гризайлі використовували як уславлені, так і маловідомі майстри, серед них — Ієронімус Босх тобто Єронім Босх, Учелло, Андреа Мантенья, Джорджоне, Андреа дель Сарто, Джорджо Вазарі, Адріан ван де Вене, Ян ван Ейк.
Зразки гризайлі різних століть
Вітраж-гризайль поряд з багатокольоровими вітражами, 13 ст. Собор Петра і Павла, Труа, Франція._-_WGA2548.jpg.webp)
Гризайль художника Босха, 14 ст. «Іван Богослов на остові Патмосі».
Гризайль на фасаді палацу у Флоренції.
Скульптура Помпея на тлі гризайлей на стелі, вітрилах і понизу.
Хрещення Христа. Фреска Андреа дель Сарто, в Монастирі делло Скальці, Флоренція (1511-1526)
Див. також
Посилання
- Гризайль // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 73. — ISBN 978-966-7407-83-4.