Грицан-Чонка Тетяна Василівна

Народилася в селянській родині четвертою серед п'ятьох доньок у сім'ї. Дід по татовій лінії був секретарем у Степана Фенцика (Руська національно-автономна партія). В час народження Тетяни рідний брат її бабці по татовій лінії Василь Щобей підтримував уряд А. Волошина, був обраний послом до Сойму Карпатської України. Дід по маминій лінії Чонка В. А. був землевласником-немешем. Коли Тетяні було 9, батько помер.

Здобула педагогічну освіту. Працює вчителькою у Краснянській школі І—ІІІ ступенів.

Грицан-Чонка є авторкою поетичних збірок:

1. «Крапля заграви» (1997),
2. «Заквітчана роєм дум» (1998),
3. «Зранена доторком» (1999),
4. «Пройти крізь себе» (2000),
5. «Карпатський гонор» (2006),[1]
6. «У сяйві сакур» (2007),
7. «Прорости крізь каміння» (2012),
8. «Я. ZIGZAG» (20013),
9. «Резонанс на білих долонях листа» (2013),
10. «Виктор Ерофеев представляет: Три уникальных поэта Александра Светлова, Сергей Кирпиков, Татьяна Грицан» (Продюсерский центр А.Гриценко — 2014, Москва).

Друкується в літературному часописі «Вежа» (Кіровоград), у літературно-мистецькому та громадсько-політичному часописі НСПУ «Дзвін» (Львів), у літературно-мистецькому альманасі «Скіфія-2013-Осінь», «Скіфія-2013-Зима», «Скіфія-2014-Весна», літературно-художньоньому альманасі «Vintage» (Вінтаж), «Берегиня», «Софія», а також в журналі-альманасі «Край городов» (Санкт-Петербург), «Яснополянськие зори» (Тула), «Русско-японский сборник» (Москва), «Чатує в століттях Чернеча гора», «Склянка часу — Zeitglas» — № 72, « Викрадення Європи», «Проект книга -2014», «Воїнам світла», «Живи, Надіє» (благодійний фонд «Віта Дольче» — 20015), «Намалюй мені ніч» (Вісник міжнародного поетичного конкурсу одного вірша про любов присвячений 90-літтю українського поета Миколи Євгенійовича Петренка, видавництво «Склянка часу», 2015 рік), у міжнародному літературно-мистецькому альманасі «WHITE PHOENIX», у альманасі «Дух землі», у альманасі «Артикль» (Тель-Авів), літературно-мистецькому часописі «ТекстOver», у альманасі «Форум» (конгрес літераторів України), літературно-мистецькому та науково-освітньому журналі «Німчич», «Українській літературній газеті».

Є членкинею організацій:

• СРПЗ (Спілка русинських письменників Закарпаття),
• СТЛТ (Спілка творчих людей Тячівщини),
• Всеукраїнської громадської організації ЛО «Кобзар» (Літературне об'єднання «Кобзар»), ч
• Національної спілки письменників України (з 2015, посвідчення № 2964).

• Переможниця у другому обласному фестивалі драми і художнього слова ім. Всеволода Майданного (2000),
• Переможниця ІІІ Міжнародного конкурсу короткого оповідання «ZEITGLAS»-2014 за есе «Голова і гора»,
• Переможниця конкурсу есеїв «Поборник душевного миру» — пам'яті Григорія Сковороди (2014),
• Фіналістка конкурсу «Проект-книга»,
• Переможниця конкурсу вампірської прози «Трансильвания-2014» за есе «Голова і гора»,
• Переможниця «Шостої поетичної зими» в номінації «Авторський вечір у Києві»,
• Серед переможців у конкурсі на звання лауреата премії «Ордену Карпатських Лицарів» (2015),
• Переможниця у Всеукраїнському конкурсі «Відродження поезії-2016» (м. Одеса),
• ІІ місце в номінації «Поезія» — за збірки «У сяйві сакур» та «Резонанс на білих долонях листа» (I місце) — VI Всеукраїнський щорічний конкурс ім. Володимира Дроцика,
• Номінантка міжнародного конкурсу на медаль Мацуо Басьо з публікацією в «Русско-японском сборнике» (2016),
• Премія імені Пантелеймона Куліша (2020) – за книгу прози «Живі двері, або Я – спіле яблуко віків, Я – Жінка».

• Тетяна Грицан-Чонка. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 27 жовтня 2016.