Громілін Максим Іванович

Народився у селянській родині. Закінчив три класи школи. З 13 років батракував, працював вантажником на пристанях річки Волга та на будівництві Алтайської залізниці.

1913 року призваний до російської армії. Службу проходив у Туркестанському полку. Після початку Лютневої революції 1917 р. дезертирував. Однак під загрозою покарання повернувся в армію. Служив у 255 запасному полку.

Знову дезертирував, перебував у складі загону Тулака під Царициним. 1918 року з'явився у рідному селі, де став головою волосного виконкому. Невдовзі знову пішов в армію — цього разу — в Червону. Служив у Першому Пензенському караульному батальйоні, де був головою прифронтового суду. Був комендантом штабу Донської дивізії. Брав участь у боях проти денікінців та махновців в Україні.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1921—1925 рр. служив помічником окружного воєнкома у Сталіно.

З 15 травня 1925 р. — завідувач Сталінського окружного управління соціального захисту. Через рік — голова окружного адміністративного відділу.

З 1928 по 1930 р. — голова виконавчого комітету Сталінської міської ради на Донбасі. У 1929 році закінчив двомісячні курси при ЦК КП(б)У, з 1930 року навчався у Промисловій академії.

З 1930 р. — голова Всеукраїнського комітету (ВУК) робітників загального машинобудування.

Потім — голова ЦК профспілки металургів східних районів, у зв'язку з чим переїхав до Свердловська. З 1937 — керуючий Свердловськполіграфтресту.

З липня 1938 р. до 11 вересня 1939 р. — голова виконавчого комітету Свердловської міської ради на Уралі.

У 1939—1941 — керуючий Свердловського відділення Спирттехснабу. Під час радянсько-німецької війни — у лавах Червоної армії. З серпня 1946 — директор Свердловського дефібрерного заводу.

Степанова Г. И. Громилин Максим Иванович (1938—1939 гг.) Текст. / Г. И. Степанова // Главы городского самоуправления Екатеринбурга: Исторические очерки. Екатеринбург: У-Фактория, 2003. С. 220—223. (рос.)