Грубич Костянтин Володимирович

Почав друкуватись у пресі з 1982 року, ще під час навчання в середній школі.

• 1985—1992 — навчався у Київському університеті ім. Шевченка на факультеті журналістики.
• 1987—1989 — проходив строкову службу в Радянській армії на Забайкаллі, в редакції дивізійної газети «Боевое знамя», тоді ж прийнятий до Спілки журналістів СРСР, на той час — наймолодший у СРСР член цієї організації.
• 1989 — почав працювати на українському телебаченні в головній редакції програм для дітей та юнацтва.
• 1992—1994 — автор і ведучий першої власної програми, ділової гри для підлітків «Клас-юніор-бізнес».
• 1995—1997 — авторська програма «Юнацьке ток-шоу Вибрики», яка була номінована на премію «Золота ера» як найкраще ток-шоу.
• З кінця 1997 року запрошений розробити дитячо-юнацьке мовлення на 1+1.
• З 1998 — автор і ведучий щоденної програми «Дитячий сеанс».
• 1998—1999 — автор і ведучий прямоефірної щоденної програми «Не всі вдома».
• З 2000 року — репортер «ТСН».
• З грудня 2005 року — автор сценарію та автор сюжетів для програми «Смачна країна».
• З вересня 2006 — автор і ведучий програми «Глухоманія із Костянтином Грубичем».
• З листопада 2006 — ведучий програми «Сніданок з 1+1».
• З травня 2007 — автор і ведучий програми «Смачна країна».
• У серпні 2007 — перейшов на телеканал «Інтер» керівником та ведучим проекту «Знак якості»[1]. Згодом перейшов на СТБ.
• У вересні 2015 відкрив персональний ютуб-канал, на якому прямо, без посередників у вигляді телеканалів, спілкується з глядачами на предмет української кухні.[2]
• З 2016 — ведучий рубрики «Смачна країна» в програмі «Ранкова хвиля» на «Громадському радіо».
• З 2018 підтримує незалежний ЗМІ Tokar.ua[3]
• З жовтня 2018 — ведучий рубрики «Польова кухня» в тижневику «ТСН-тиждень» (1+1).

2015 року «Видавництві Старого Лева» вийшла його книжка «Смачна країна».

Одружений, виховує доньку Владиславу та сина Ярослава. Молодша донька Ольга померла 12 липня 2014 року, отримавши важкі травми після того, як її збила автівка і пролежавши два тижні в комі.

• 2006 — премія Телетріумф у номінації «Репортер».