Група хлоритів

Хлорити - важлива група шаруватих породотвірних мінералів класу силікатів, переважно зеленого кольору. Це основні алюмосилікати магнію, алюмінію і заліза з загальною формулою: (Mg,Fe)_6-n(Al,Fe³⁺)_n(OH)₈AlnSi_4-nO₁₀, де n = 0,6÷2. Ізоморфні домішки: Cr, Ni, Mn. Широкий ізоморфізм основних складових хімічних елементів, а також заміщення Si+Mg на Al₂ i Mg₃ на Al₂ зумовлюють велику наявність понад 30 різновидів хлоритів. Номенклатура багатих на Fe₂O₃ хлоритів (лептохлоритів) базується на залізистості X. і числі атомів AI в тетраедрах. За залізистістю всі X. поділяються на магнезійні (до 25%), магнезійно-залізисті (25-75%) і залізисті (понад 75%).

Сингонія моноклінна і псевдогексагональна, частіше моноклінна. Кристалічна структура являє собою чергування тришарових пакетів (пачок) типу тальк-пірофіліт і проміжних гідроксидних октаедричних шарів-пакетів типу бруситу або гідраргіліту. Форми виділення: пластинчасті, таблитчасті, бочкоподібні кристали, прихованокристалічні маси. Спайність досконала по (001). Густина 2,6-3,4. Тв. 1-3. Колір зелений (різні відтінки), рідко рожевий, фіолетовий, срібно-білий. Блиск скляний до перламутрового на площинах спайності. У тонких листочках просвічує. Під мікроскопом спостерігається плеохроїзм. Злом ступінчастий, від лускуватого, раковистого до рівного.

Xлорити – важливі породотвірні мінерали зелених сланців, зеленокам’яних порід, пропілітів, спілітів, палеотипних ефузивів і вулканічних туфів. Це низькотемпературні мінерали метаморфічних, метасоматичних і гідротермальних утворень. Типові породотвірні мінерали метаморфічних порід. Відомі також як продукти екзогенних процесів. Головні представники: пенін, клінохлор, пірохлорит, шамозит, евклаз, тюрингіт та ін. Супутні мінерали: ґранат, діопсид, циркон, польовий шпат, кварц, рутил, титаніт.

Жили альпійського типу у Швейцарії та Австрії, шт. Массачусетс, Міннесота (США), Пршибрам і Кутна Гора (Чехія), Лотарингія (Франція), Урал та Кольський п-ів (РФ). На території України є в Карпатах, у межах Українського щита. Використовують у паперовій промисловості; залізисті хлорити — як залізні руди.

Розрізняють:

• хлорити глинисті (хлорити багаті на Fe i Al, зустрічаються в морських осадах, аргілітах, гідрослюдах),
• хлорити залізні (загальна назва хлоритів, які містять оксидне залізо);
• хлорит манґанистий (різновид пеніну, який містить 2,3 % MnO);
• хлорит нікелистий (різновид хлориту з родов. Франкенштейн, ФРН, який містить до 6 % NiO).

• Ортохлорити
• Гідрохлорити

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Cornelius S. Hurlbut and Cornelis Klein, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., John Wiley and Sons, New York ISBN 0-471-80580-7
• Timothy L. Grove, Nilanjan Chatterjee, Stephen W. Parman, and Etienne Medard, 2006, The influence of H₂O on mantle wedge melting. Earth and Planetary Science Letters 249, p. 74-89.

• Хлорити // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Mineral Galleries
• Mindat.org
• Chlorite - Maricopa edu