Груповий ефект

Багато видів тварин нормально розвиваються тільки тоді, коли об'єднуються в досить великі групи. Наприклад, баклани (Phalacrocarax bougainvillei) можуть існувати в групі, яка налічує не менше 10000 особин і де на 1 м3 припадає не менше 3 гнізд. Життя в групі через нервову і гормональну системи відбивається на протіканні багатьох фізіологічних процесів у організмі тварини. Спостерігається тісне спілкування особин за допомогою запахів, звуків, специфіки поведінки. Завдяки складній системі сигналізації в особин і їх взаємному обміну інформацією зростає ефективність функціонування групи, спрямована на задоволення важливих життєвих потреб усіх її членів. Оптимізація фізіологічних процесів, що веде до підвищення життєздатності при спільному існуванні, і отримала назву «ефект групи».

Ефект групи проявляється як психофізіологічна реакція окремої особини на присутність інших особин свого виду. Наприклад, у овець поза стадом частішають пульс і дихання. При наближенні стада ці процеси нормалізуються. Ефект групи проявляється у прискоренні темпів росту тварин, підвищенні плодючості, швидкому виникненню умовних рефлексів, підвищенні середньої тривалості життя індивідуума. Тварини в групі зазвичай здатні підтримувати оптимальну температуру, наприклад, при підгортанні, у гніздах, у вуликах. Поза групою у багатьох тварин не реалізується плодючість.

Важливим показником ефекту групи служить фазова мінливість. Вона була вперше виявлена Б. П. Уваровим в 1921 р. у саранових, а пізніше і у твердокрилих, лускокрилих та інших комах. У саранових чітко розрізняють дві форми: одиночна і стадна (рис. 10.8). Головною причиною тут є різна щільність особин в популяції. Велика скупченість їх і обумовлює утворення стадної форми. Особини обох форм відрізняються забарвленням, поведінкою, швидкістю розвитку, будови. Кожній формі властива певна активність. Особини стадної форми дуже рухливі і тяжіють до міграції. Це є засобом регуляції чисельності сарани в її резерваціях. Скупчений спосіб життя в зростаючому темпі призводить до скорочення однояйцевих трубок. Звідси, чим вищий ступінь стадності, тим нижча плодючість, тобто плодючість у стадних саранових обернено пропорційна щільності популяції. Ізольовані самки азіатської сарани відкладають 1000–1200 яєць, а що знаходяться в сильній скупченості — тільки 300. Однак у останніх відроджуються личинки, їх виживання і загальна життєздатність значно вища. Ефект групи і вищий її прояв у саранових — фазова мінливість — функціонально пов'язані з щільністю популяції і служать механізмом регуляції їх чисельності. Взаємна стимуляція особин викликає формування стадної форми, яка характеризується зниженням плодючості, скороченням смертності в ранньому віці, збільшенням швидкості розвитку і підвищенням активності