Грінченко Олександр Маркович
Олекса́ндр Ма́ркович Грі́нченко (* 23 червня 1904,с. Довгеньке, тепер Тальнівський район — † 1998) — український вчений-ґрунтознавець радянських часів, 1955 — доктор сільськогосподарських наук, 1959 — член-кореспондент Української академії сільськогосподарських наук, 1964 — заслужений діяч науки УРСР, нагороджений орденом Леніна, «Знак пошани», медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» та «За трудову відзнаку», 5 медалями ВДНГ.
| Грінченко Олександр Маркович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 червня 1904 Довгеньке, Тальнівський район, Україна |
| Помер |
29 травня 1998 (93 роки) Харків, Україна |
| Поховання | Міське кладовище № 2 (Харків) |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР →  Україна |
| Alma mater | Уманський сільськогосподарський інститут |
| Посада | ректор Харківського сільськогосподарського інституту |
| Звання | доктор сільськогосподарських наук |
| Ступінь | член-кореспондент Української академії сільськогосподарських наук |
| Нагороди |
     |
Творча біографія
1921 року по закінченні школи йде з дому — батьки не хотіли, щоб він вчився — вдома потрібні були робочі руки. 1923 року закінчив Уманську сільськогосподарську профшколу. 1926 року закінчив Уманський сільськогосподарський інститут по фаху агроном-рільник, в часі навчання працював практикантом та лаборантом хімічної лабораторії, керівником якої був професор Б. М. Шершавицький.
В 1926–1929 роках — науковий співробітник Уманської сільськогосподарської дослідної станції. Досліджував «Динаміку азоту і фосфору в парах трьохпільної сівозміни» — видано лабораторією. З 1928 року завідував агрохімічною лабораторією.
1929 року переходить до Харківського сільськогосподарського інституту — відряджений до аспірантури. 1931 року закінчив аспірантуру за спеціальністю «фізико-хімія ґрунтів».
1932 — в складі бригади по складанню карти районів вапнування УРСР, видана 1932 під редакцією академіка О. Н. Соколовського.
В 1934-35 роках — в складі бригади ґрунтознавства разом з В. І. Крокосом під керівництвом Г. Г. Махова.
1935 року стає штатним доцентом кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту. В січні 1937 року затверджений у вченому званні доцента.
1938 року в часі «єжовщини» був ув'язнений 9 місяців, також були засуджені Гринь Г. С. та Соколовський О. Н. Після реабілітації продовжує працю, 1940 року — кандидат сільськогосподарських наук.
В часі радянсько-німецької війни — у народному ополченні, працював на будівництві Харківського комплексу оборонних споруд. Евакуюється з інститутом в Узбекистан до міста Катта-Курган.
1944 року повертається інститут, Грінченко призначений заступником директора по адміністративно-господарській роботі — по 1948 рік.
В 1947–1952 роках — декан факультету.
Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954–1955 років.
В грудні 1955 року захищає докторську на тему «Окультурювання солонцевих ґрунтів Середнього Придніпров‘я».
В 1959–1969 роках — ректор Харківського сільськогосподарського інституту. З 1969 по 1989 рік завідує кафедрою ґрунтознавства.
Розробив теоретичні основи та практичні заходи щодо окультурення й підвищення родючості солонцевих і підзолистих (кислих) ґрунтів Лісостепу й Полісся УРСР.
Підготував і видав — з 1928 по 1984 рік — 152 наукові праці, з них 3 монографії та один навчальний посібник.
Після смерті був кремований. Його прах зберігається на колумбарії Другого міського кладовища Харкова.