Гуанчі
Гуанчі — корінне населення острова Тенерифе з групи Канарських островів на час іспанського завоювання. Ця назва була сприйнята іспанцями і поширена на все корінне населення Канар.
| Гуанчі | |
|---|---|
 Пам'ятник вождеві гуанчів Бенехаро у Канделарії, Тенерифе | |
| Раса | Кроманьйонці × мехтоїди |
| Мова | гуанчські мови |
| Згас | XV ст. |
Давні гуанчі належали до європеоїдної «білої» раси, без домішок негроїдної. У них були блакитні очі, світле, іноді рудувате волосся, біла шкіра. Середній зріст перевищував 180 см, зустрічалися велетні понад 2 м. Все це характерно для кроманьйонців.[1]
Розмовляли гуанчі гуанчською мовою з групи давньоканарських мов.
За повідомленнями іспанських завойовників, у XV ст. острів Тенерифе населяли високі, білошкірі, рудоволосі та блакитноокі люди. Нормандець Жан де Бетанкур докладно описав дивну мову гуанчів, які нібито могли розуміти мову одноплемінників, не промовляючи ані звуку і тільки ворушачи губами, а також спілкуватись свистом на відстані до 15 кілометрів.
Займалися гуанчі землеробством, застосовуючи кам'яні й дерев'яні знаряддя, а також скотарством. Внаслідок іспанської колонізації більшість гуанчі було винищено, частину вивезено в рабство; інші змішалися з іспанцями і втратили свою мову.
Див. також
Примітки
- Кондратов А. M. «Атлантиды пяти океанов». — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1987. (рос.)
Джерела
- Гуанчі // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.