Гуго Грімме

Гуго Грімме (нім. Hugo Grimme; 6 листопада 1872, Гослар — 2 листопада 1943, Гнефен) — німецький військовий і громадський діяч, генерал зенітних військ.

Гуго Грімме
нім. Hugo Grimme
Народився 6 листопада 1872(1872-11-06)[1]
Гослар, Нижня Саксонія, Німецька імперія
Помер 2 листопада 1943(1943-11-02)[1] (70 років)
Гнефен, Людвігслюст-Пархім, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина
Країна  Німецький рейх
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання

 Генерал артилерії запасу

 Генерал зенітних військ запасу до розпорядження
Нагороди
Столітня медаль
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе

Біографія

23 березня 1891 року вступив в 26-й польовий артилерійський полк. Закінчив військове училище в Анкламі (1892), артилерійське та інженерне училище (1895), Військовий інститут верхової їзди (1903). Служив в артилерії. Учасник Першої світової війни, з 1 липня 1915 по 10 грудня 1916 і з 26 листопада 1918 по 14 липня 1919 року — інспектор зенітної артилерії. З 11 грудня 1916 по 25 листопада 1918 року — начальник відділу ППО в командуванні авіації. Один з творців зенітної артилерії Німеччини. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, займав в основному штабні посади в артилерійських частинах і вищих штабах. З 1 січня 1926 року — командир 5-го артилерійського полку, з 1 липня 1927 року — командувач артилерією 6-го військового округу. 30 вересня 1929 року вийшов у відставку. З 29 квітня 1933 по 30 квітня 1936 року — президент Імперського союзу ППО. 30 квітня 1936 року зарахований в люфтваффе, консультував вище керівництво ВПС з проблем зенітної артилерії. 31 травня 1943 року вийшов у відставку.

Звання

Нагороди

Бібліографія
  • Die Entwicklung des deutschen zivilen Luftschutzes
  • Gedanken über den Luftschutz in den Kriegen seit 1918
  • Die Grundfragen des Selbstschutzes
  • Panikstimmung?, in: Wehr und Waffen (WuW), Heft 8, 1937, S. 481–491
  • Der Reichsluftschutzbund, Berlin 1937
  • Die vierte Kampffront: Der Luftschutz (1939)
  • Ehrenblätter der deutschen Flakwaffe, Bernard & Graefe, Berlin 1940
  • Der Luftschutz im Weltkriege, in: „Kriegsgeschichtliche Einzelschriften der Luftwaffe“, Sonderband 7, Berlin 1941

Література
  • Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Karl Friedrich Hildebrand: Die Generale der deutschen Luftwaffe 1935–1945. Teil II, Band 1: Abernetty–v.Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1990, ISBN 3-7648-1701-1, S. 393–394.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1034739298 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.