Гудзон (річка)

Гудзо́н, Гадсон, Хадсон (англ. Hudson River; могікан. Muh-he-kun-ne-tuk) — річка у штаті Нью-Йорк, США. Середньорічний стік 606 м³/с.

Гудзон
вид на р. Гудзон із моста Бер-Маунтен
44°06′24″ пн. ш. 73°56′08″ зх. д.
Витік льодовикові озера гір Адірондак (Аппалачі)
• координати 44°06′24″ пн. ш. 73°56′08″ зх. д.
• висота, м 1 309 м
Гирло Верхня затока Нью-Йорк
• координати 40°36′00″ пн. ш. 74°02′31″ зх. д.
Країни: США
Регіон штати Нью-Йорк, Нью-Джерсі
Довжина 507 км
Площа басейну: 36 260 км²
Середньорічний стік 606 м³/с
Притоки: Гузік, Могок, Рондойт-Крик, р. Валкиль
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 5121521
 Медіафайли у Вікісховищі
1. Річка Гудзон; 2. Іст-Ривер; 3. Протока Лонг-Айленд; 4. Затока Ньюарк; 5. Верхня затока Нью-Йорк; 6. Нижня затока Нью-Йорк; 7. Затока Джамейка; 8. Атлантичний океан
Мапа річки Гудзон

Бере початок у льодовикових озерах гір Адірондак (Аппалачі): верхня течія — пороги і водоспади, на решті частини (близько 170 км) тече в глибокій троговій долині. Від міста Троя долина — естуарій з глибиною від 3,5 м (у верхній частині) до 14 м (у розширеному гирлі Аппер-Бей). Через вузьку протоку Те-Нарроус впадає в бухту Лоуер-Бей Атлантичного океану. Каньйон Гудзона (підводна долина) продовжується вглиб океану на 200—250 км.

Живлення снігово-дощове. Весняна повінь з максимумами в березні — квітні. Стік річки врегульований дамбами. Середня витрата води у місті Меканіквілл (середня течія, 11 650 км) 210 м³/сек, найбільший — 3500 м³/сек. Морські припливи (висота до 1 м) розповсюджуються на 240 км від гирла — до дамби у місті Трої, звідки й починається судноплавство.

Верхів'я Гудзону лежать близько до сточища р. Св. Лаврентія, з якою з'єднується через канал, річку і озеро Шамплейн і р. Рішельє.

Гудзон є важливою ланкою водної системи Нью-Йорк-Стейт-Бардж-канал, з якою він зв'язаний каналізованою правою притокою — р. Мохок і каналом Ері. У самому гирлі найбільше місто і порт — Нью-Йорк; ін. міста: Трой, Олбані, Хадсон, Кінгстон, Покіпсі, Н'юберг, Йонкерс. Річку названо на честь Генрі Гудзона, котрий відкрив у 1609 гирло річки.

Геологія

Геологи іноді називають Гудзон потонулою річкою. Підвищення рівня моря після відступу Вісконсинського заледеніння останнього льодовикового періоду, призвело до затоплення прибережної рівнини і принесло солону воду значно вище гирла річки. Старе русло річки, Гудзонський каньйон, є багатим рибальським районом. Колишнє русло річки чітко окреслено під водами Атлантичного океану, що тягнеться до краю континентального шельфу[1]. В результаті заледеніння і підвищення рівня моря нижня половина річки в даний час є припливним естуарієм, який займає фіорд Гудзон. Вважається, що фіорд сформувався між 26 000 і 13 300 років тому[2].

Берег річки містить в основному метаморфічні базальти, або діабази, високогір'я - граніти та гнейси з інтрузіями, а від Бікона до Олбані - сланці та вапняки, або осадові породи[3].

Річкові ворота, ймовірно, утворилися близько 6000 років тому наприкінці останнього льодовикового періоду. Перед цим Стейтен-Айленд і Лонг-Айленд були з'єднані. У той час річка Гудзон проходила через частини сучасного північного Нью-Джерсі, уздовж східних схилів гір Ватунг до Баунд-Брук, а потім впадала в Атлантичний океан через затоку Рарітан. Накопичення води у Верхній Нью-Йоркській затоці врешті-решт дозволило річці Гудзон прорватися через суходіл, який з'єднував Стейтен-Айленд і Бруклін, щоб сформувати річкові ворота, існуючі сьогодні. Таким чином, сформувався коротший маршрут до Атлантичного океану між Нью-Джерсі і Нью-Йорком[4].

У річці є у великій кількості мул, що складається в основному з глин, вивітрених з льодовикових відкладень і органічних частинок. Гудзон має відносно коротку історію ерозії, тому у нього немає великої осадової рівнини поблизу гирла. Це відсутність значних відкладень поблизу гирла річки відрізняється від більшості інших американських гирл. Під час припливів біля Нью-Йоркської гавані осад надходить до гирла з океану[5].

Каскад ГЕС

У басейні річки — великі гідроелектростанції: ГЕС Палмер, ГЕС Спайр-Фолс, ГЕС Шерман-Айленд.

Див. також

Примітки
  1. Levinton, Jeffrey S.; Waldman, John R. (2006). The Hudson River Estuary (PDF). Cambridge University Press. pp. 1–10. ISBN 0521207983. OCLC 60245415. Retrieved December 30, 2014.
  2. 21. The Hudson as Fjord - NYS Dept. of Environmental Conservation. www.dec.ny.gov. Процитовано 20 серпня 2019.
  3. Arthur G. Adams. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9780823216796.
  4. John Waldman; Heartbeats in the Muck; ISBN 1-55821-720-7 The Lyons Press; (2000)
  5. Today's Hudson River (амер.). The River Project. Процитовано 20 серпня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.