Гузар Ольга Захарівна

Ольга Гузар була багаторічним головою товариства «Жіноча громада Буковини» і активним членом (певний час керівником) жіночого релігійно-доброчинного товариства «Мироносиці» . Обидва товариства були засновані в Чернівцях за сприяння українського товариства «Руська Бесіда», що вважається першою іскрою національної свідомості і національного відродження буковинських українців; товариство «Мироносиці» було засноване у 1886 році, «Жіноча громада» — у 1906 році.

Згідно з шематизмом по товариствах Буковини[1] метою діяльності товариства «Мироносиці» було сприяння процвітанню греко-католицької церкви, підтримка бідних дівчат греко-католицького віровизнання, а метою діяльності товариства «Жіноча громада Буковини» було піднесення національної свідомості, культури і добробуту українського народу, виховання і піднесення рівня освіти українських жінок. Діяльність цих товариств мала загалом культурно-просвітницький та доброчинний характер і велась в напрямах: створення дитячих дошкільних закладів, так званих «захоронок»; організація дівчачих бурс; влаштування «курсів крою та шиття», «курсів з подолання неписьменності», курсів з виготовлення виробів за народними мотивами; збирання та організацією виставок народного художньо-ужиткового мистецтва; читання лекцій і доповідей, влаштування літературних вечорів та ін. з метою збору коштів на благодійні цілі; надання матеріальної допомоги сиротам та вбогим дівчатам, дітям. Товариство «Жіноча громада» розширювало свою діяльність на села та містечка Буковини і мала 14 філій у провінції.

У 1925 році Ольга Гузар взяла участь у з'їзді жінок в Бухаресті, де виступила з промовою. Промова викликала велике зацікавлення преси. Завдяки їй буковинські жінки-українки відчули, що їхнє жіноцтво відіграє важливу роль в збереженні нації. Це дало поштовх до створення нових жіночих товариств, зокрема, «Співучого товариства українок» та інших.[2]

2 лютого 1929 року у Чернівцях відбувся перший з'їзд жінок Буковини, скликаний головою товариства «Жіноча громада» Ольгою Гузар. Серед найважливіших завдань, дотичних до справ освіти й виховання, делегати визнали створення Жіночого національного фонду, який мав стати матеріальною базою для відкриття українських приватних дитячих садків, «сиротинця», жіночої майстерні, інтернату для дівчат, влаштування курсів для читання і письма для дітей, що в умовах румунізації буковинського державного шкільництва не мали змоги вивчати рідну мову.

Не все заплановане вдалося здійснити, плани були порушені у зв'язку з приходом в 1940 році радянської влади та з початком у 1941 році Великої Вітчизняної війни і подальшої румуно-фашистської окупації території Чернівецької області.

7 лютого 1942 року Ольгу Гузар було заарештовано Чернівецьким обласним інспекторатом поліції. На допитах вона засвідчила, що отримувала інформацію про оунівську діяльність мельниківців і бандерівців від Ореста Зибачинського, підтримувала стосунки з Іваном Григоровичем, якого знала протягом багатьох років, оскільки він приятелював з її сином; читала націоналістичну газету «Наступ»; влітку 1941 року отримала в подарунок 4 примірника видання «Мельник-Тризуб». Проте вона категорично заперечувала свою причетність до розмножування націоналістичних маніфестів і листівок. За вироком Ясського військового трибуналу від 2 квітня 1943 р. була засуджена до 3 років позбавлення волі та відправлена відбувати покарання у виправну тюрму в Міслі. На цьому слід громадської діячки в документах Чернівецького архіву обривається.

Є відомості, що Ольга Гузар померла у 1945 році у місцях позбавлення волі.[3]