Гула Інна Йосипівна

Після закінчення школи вступила до студії при Центральному дитячому театрі. Навчалася в Театральному училищі ім. Щукіна в 1962–1964 роках.

У 1960 році дебютувала в кіно, виконавши головну роль Олі Рижкової у фільмі Василя Ординського «Хмари над Борськом». У 1961 році, у творчому дуеті з Юрієм Нікуліним, зіграла найзначнішу свою роль в фільмі Льва Куліджанова «Коли дерева були великими» (у 1962 році картина брала участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю). Грала у фільмах провідних радянських режисерів — В. Ординського, Г. Натансона, А. Ефроса, М. Швейцера, С. Шустера.

Служила в московському Театрі юного глядача. У 1966—1990 рр. — актриса Театру-студії кіноактора.

Акторська гра Інни відрізнялася високим психологізмом і глибоким зануренням в образ персонажу.

(Талант) Інни, який був її важким тягарем і ярмом, поневолював і мучив її та її близьких. Вона поширювала занепокоєння і дискомфорт, що потім виявився в сімейній драмі Інни і Гени Шпаликова. Якась у ній була «чорна діра», яку з першого погляду не вгадаєш. Було щось оманливе в її привабливій зовнішності, бездонних виразних очах. У роботі Інна була нещадна до себе, не боялася бути некрасивою, морщила ніс і волочила ноги.[1]

Дочка Дарина Шпаликова народилася 19 березня 1963 року в Москві.

У 1974 році повісився її чоловік Геннадій Шпаликов, а через 16 років, в 1990 році, покінчила життя самогубством і сама Інна. Обставини її смерті досі достеменно невідомі. За однією з версій, актриса страждала від незатребуваності в кіно, за іншою — причиною стало передозування снодійного[2].

Пішла з життя 28 травня 1990 року в Москві. Похована на Домодєдовському кладовищі під Москвою (ділянка 38).