Гульєльмо Брецці

Народився 24 грудня 1898 року в місті Алессандрія. Вихованець футбольної школи клубу «Дженоа»[1].

У сезоні 1912/13 виступав у третьому італійському дивізіоні за «Тріонфо Лігуре».

У першому повоєнному сезоні 1919/20 року виступав в елітному дивізіоні за «Дженоа»[2], де був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,74 голу за гру першості.

1920 року перейшов до клубу «Алессандрія», за який відіграв 3 сезони, утворивши атакувальну з'вязку з Карло Каркано і своїм двоюрідним братом Адольфо Балонч'єрі. В новому клубі Брецці був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній другій грі чемпіонату.

18 січня 1920 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в товариському матчі проти збірної Франції, в якому забив три голи, один в першій половині, а два інших — у другій[3].

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені, де зіграв у трьох матчах і забив два голи[4][5].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 8 матчів, забивши 5 голів[6].

Помер 7 квітня 1926 року на 28-му році життя у рідному місті Алессандрія[7].