Гунальд I (герцог Аквітанії)

Гунальд I (*Hunoald, Hunuald, Chunoald, між 680 та 690 —бл.751) герцог Аквітанії у 735744 роках.

Гунальд I
Народився між 680 та 690
Помер бл. 751
Павія
·Побиття камінням
Діяльність аристократ
Титул герцог Аквітанії
Термін 735—744 роки
Попередник Одо I
Наступник Вайфер
Конфесія католицтво
Рід династія Боггіса
Батько Одо I
Брати, сестри Гатон (герцог Аквітанії) і Remistand
Діти 1 син

Життєпис

Можливо походив з роду Боггіса. Син Одо I, герцога Аквітанії. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. У 735 році після смерті батька успадкував герцогство. 744 року переміг молодшого брато Гатона, об'єднавши Аквітанію та Васконію.

Невдовзі вступив в конфлікт з майордомом Карлом Мартелом, що поставив за мету об'єднання франкських земель. Але Гунальд I намагався відстояти самостійність Аквітанії 735 року франки на чолі з Мартелом вдерлися до герцогства, завдавши поразки Гунальду I, захопивши Бордо. Але той зберігав свій вплив, отобарившись в Тулузі. З огляду на відсутність підтримки на неможливість повністю підкорити Аквітанію, Карл Мартел обмежився васальною присягою Гунальда I.

До 741 року, смерті Карла Мартела, Гунальд I зберігав мирні стосунки з франками. У 742 році королі Піпін III та Карломан вдерлися у північні володіння Гунальда I, який чинив відчайдушний спротив, але у битві при Буржі зазнав поразки. Слідом за цим франки спалили Лош та захопили Турень. Гунальд I відступив до Пуатьє, куди підійшли франкські королі. Але вторгнення алеманів змусило останніх відступити. Після цього війська аквітанців спалили Шартр. В результаті Гунальд I фактично відновив самостійність Аквітанії.

744 або 745 року зрікся влади, ставши ченцем на острові Ре. Причини цього достеменно невідомі: за однією версією після поразки у новій війні проти Піпіна III, за іншою під тиском аквітанської знаті.

Згодом перебрався до Риму, де близько 751 року брав участь у захисті папських земель від ломбардів на чолі із королем Айстульфом.

Родина

  • Вайфер (д/н—767), герцог у 744—767 роках

Джерела

  • Higounet, Charles. Bordeaux pendant le haut moyen age. Bordeaux, 1963.
  • Peter Llewellyn, «The Popes and the Constitution in the Eighth Century», The English Historical Review 101, 398 (1986):. 42–67.
  • Pierre Riché: Die Karolinger. Eine Familie formt Europa (1991), S. 74
  • Michel Dillange, Les comtes de Poitou, ducs d'Aquitaine : 778—1204, Mougon, Geste éd., coll. " Histoire ", 1995, 303 p., ill., couv. ill. en coul. ; 24 cm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.