Гуранда Габунія
| Гуранда Габунія | |
|---|---|
| груз. გურანდა გაბუნია | |
 | |
| Народилася |
26 серпня 1938 Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР |
| Померла |
4 лютого 2019 (80 років) Тбілісі, Грузія |
| Поховання | Дідубійський пантеон |
| Країна |
 Грузія СРСР |
| Національність | грузини |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Тбіліський театральний інститут ім. Шота Руставелі |
| Заклад | Тбіліський академічний театр імені К. Марджанішвілі |
| Роки активності | з 1961 |
| У шлюбі з | Отар Меґвінетухуцесі |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0300408 |
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
Гуранда Георгіївна Габунія (груз. გურანდა გიორგის ასული გაბუნია, нар. 26 серпня 1938 року, Тбілісі — пом. 4 лютого 2019 року, Тбілісі) — грузинська радянська актриса. Заслужена артистка Грузинської РСР (1979), Народна артистка Грузинської РСР (1990). Почесний громадянин Поті (1997).
Біографія
Закінчила Тбіліський театральний інститут імені Шота Руставелі в 1960 році. Після закінчення інституту почала працювати в Грузинському театр імені Шота Руставелі. В 1961 році перейшла до Тбіліського театру санітарної культури (1961—1963). Потім з 1967 року виступала на сцені Грузинського державного академічного театру імені Шота Руставелі, але у 1970 році перейшла до драматичного театру Руставі (1970—1975). З 1975 року служила актрисою в Тбіліському академічному театрі імені Коте Марджанішвілі.
У Тбіліському академічному театрі імені Коте Марджанішвілі Гуранда Габунія була зайнята в наступних ролях: Маргарита («Свято самотності» Вадима Коростильова), Асматі («Що кажуть люди» Реваза Табукашвілі), Доллі («Анна Кареніна» Льва Толстого), Селія Піхем («Самгро» Бертольда Брехта) тощо.
У 1998 році була нагороджена Орденом Честі, у 1999 році Гуранді Габунії була присуджена премія імені Коте Марджанішвілі. Була номінована на " кращу жіночу роль у 2018 році («Провінційна історія», «Страх» і «День прощення»).
Померла Гуранда Габунія після важкої хвороби 4 лютого 2019 року. Похована в Дідубійському пантеоні[1].
Чоловік — Отар Меґвінетухуцесі.
Творчість
Її творчий стиль відрізняли вишукана артистичність, професіоналізм, сценічний темперамент, гострота почуттів. Різні відтінки виражені героїчним, драматично-романтичним, ліричним або характерним. Її ролі характеризуються різкістю, пластичністю, почуттям помірності.
Ролі в Грузинському державному академічному театрі імені Шота Руставелі: Ірен (Серго Клдіашвілі «Ураган»), Ісмена (Жан-Ануї «Антігона»).
У Руставському драматичному театрі грала: Хосе (Отія Йоселіані «Шість Шинабер і один чоловік»), Роксана (Ростані «Сірано де Бержерак»), Елі Черемисова (Вадим Коростілов «Сто років потому»).
В інших ролях: Ірина («Дат Туташхія», 1978), Джульєтта («Осіннє сонце», 1973), Лаура («Орометріал», 1986), Дареджан («Ніч закінчилася», 1983), Чорікана («Суєта в Салкині») 1975), Русудан («Під одним небом», 1961), Лілі Битсола («Тбілісі — мій дім», 1994) та інші.
Фільмографія
- 1963 — Ляльки сміються
- 1965 — Термін закінчується на світанку
- 1973 — Тепле осіннє сонце
- 1979 — Екіпаж, пасажирка в літаку
- 1983 — День довший за ніч, Дареджан, донька Спиридона
- 1993 — Будулай, якого не чекають
- 1999 — Дорога М
Нагороди та звання
- Заслужена артистка Грузинської РСР (1979).
- Народна артистка Грузинської РСР (1990).
- Орден Честі (1998).
- Медаль Пушкіна (24 грудня 2007 року, Росія) — за великий внесок у поширення, вивчення російської мови та збереження культурної спадщини, зближення і взаємозбагачення культур націй і народностей[2].
- Премія імені Коте Марджанішвілі (1999).
- Почесний громадянин Поті (1997).