Гуревич Лев Емануїлович

Лев Емануїлович Гуревич (рос. Гуревич Лев Эммануилович, 14 червня 1904 – 28 червня 1990) — фізик-теоретик і астроном, основоположник радянської школи фізичної кінетики. Автор першої в світовій літературі книжки, в котрій фізична кінематика була представлена як окремий розділ теоретичної фізики. Професор (1946)[1].

Лев Емануїлович Гуревич
рос. Гуревич Лев Эммануилович
Лев Гуревич
Лев Гуревич
Народився 14 червня 1904(1904-06-14)
Париж, Франція
Помер 28 червня 1990(1990-06-28) (86 років)
Країна  СРСР
Діяльність теоретична фізика, астрофізика
Alma mater Ленінградський політехнічний інститут
Галузь теоретична фізика, астрономія
Заклад Московський фізико-технічний інститут
Посада професор
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Аспіранти, докторанти Israel D. Vagnerd

Біографія

Лев Гуревич народився 14 червня 1904 року в Парижі в сім'ї професійного революціонера і журналіста Е.Л. Гуревича. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут з дипломом інженера-електрика.

Ще з 1926 року, будучи студентом — характерний для того часу парадокс — Лев розпочав викладацьку діяльність Гірному інституті[2].

В 60-их року Гуревич створив у Фізтеху (Московський фізико-технічний інститут) досить активну космологічну школу, яскравим досягненням якої стала теорія первинного вакуумного стану Всесвіту[3].

Внесок в науку

В області фізики твердого тіла найвідоміший цикл його робіт присвячений ефекту захоплення електронів фононами (1940). Він вперше вказав, що цілий ряд кінетичних ефектів в металах і напівпровідниках за великим рахунком визначаються «фононним вітром», тобто тим фактом, що фононна система перебуває в незбалансованому стані. Згодом показав, що фононна незбалансованість другого типу («розігрів фононів») відіграє важливу роль в проблемі «гарячих» електронів у напівпровідниках.

Великий цикл праць Гуревича присвячений всебічному дослідженню хвиль і нестійкостей у твердих тілах. Відкрив нові типи хвиль в напівпровідниках і металах, котрі можуть існувати і утворюватися в нерівноважних умовах. Одне з найяскравіших явищ – термомагнітні хвилі, що виникають в провідниках при наявності градієнта температури.

В серії робіт 1945-1950 років, виконаних частково спільно з О. Г. Лебединським, висунув ряд нових фізичних ідей, завдячуючи яким вдалося розвинути і конкретизувати теорію ранніх стадій формування Сонячної системи в ході процесу гравітаційної конденсації[3].

Довів можливість повторних термоядерних вибухів у тонких зоряних оболонках (1947–1954). Розробив теорію первинного космологічного вакууму (1975).

Книжки

  • Фізична кінетика - (1940)[1];
  • Загальна теорія відносності після Ейнштейна - Знання:Москва, 1972 - 64с. (Разом з Ерастом Борисовичем Глінером)

Див. також

Посилання

  1. Академік. Процитовано 19 лютого 2011. (рос.)
  2. ПАМ'ЯТІ ЛЕВА ЕМАНУЇЛОВИЧА ГУРЕВИЧА. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 20 лютого 2011. (рос.)
  3. Особистості. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 19 лютого 2011. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.