Гутаревич Юрій Феодосійович

Народився 1940 року в Рокитному Київської області. 1962-го закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Там же й лишився працювати.

Протягом 1971—1987 років — доцент, від 1987 року — завідувач кафедри двигунів і теплотехніки, за сумісництвом від 1988-го — декан автомеханічного факультету.

Наукові дослідження в такому напрямі: підвищення економічності і зниження шкідливих викидів автомобілями.

Розробив

• математичні моделі системи водій–автомобіль–дорога,
• схеми і конструкції регуляторів частоти обертання дизелів,
• універсальні системи живлення двигунів внутрішнього згоряння
• системи регулювання багатоциліндрових бензинових ДВЗ шляхом відключення групи циліндрів, технології діагностування технічного стану автомобіля.

Серед робіт:

• «Характеристики автомобільних і тракторних двигунів: навчальний посібник», 1978 (співавтор)
• «Економія палива на автомобільному транспорті», 1988 (співавтор);
• «Охорона навколишнього середовища від забруднення викидами двигунів», 1989
• «Зниження шкідливих викидів автомобіля в експлуатаційних умовах», 1991
• «Автомобільні двигуни: Підручник», 1995 (співавтор)
• «Випробування двигунів внутрішнього згоряння», 2002 (співавтор)

" «Екологія автомобільного транспорту», 2002 (співавтор).

Почесний доктор Луцького національного технічного університету.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2008 року за комплекс підручників «Двигуни внутрішнього згоряння»; співавтори Абрамчук Федір Іванович, Марченко Андрій Петрович, Парсаданов Ігор Володимирович, Пильов Володимир Олександрович, Тимченко Ігор Іванович, Шеховцов Анатолій Федорович.

Станом на 2019 рік — завідувач кафедри Національного транспортного університету.

• заслужений діяч науки і техніки України (1994)
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2008)
• орден «За заслуги» ІІ ступеня[1].

• ЕСУ