Гуц Віктор Тимофійович

Народився у родині бухгалтера. Дитинство та юність пройшли в містах Луцьку, Львові та на Донбасі.

Закінчив будівельний факультет Львівського політехнічного інституту.

Член КПРС з 1965 року.

Після закінчення інституту працював виконавцем робіт (виконробом) дорожньо-будівельного району № 3 Гушосдору при Раді Міністрів Білоруської РСР, старшим інженером, начальником дільниці, головним інженером шляхових організацій у Білоруській РСР та Харківській області.

У 1969—1978 р. — начальник Харківського обласного управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів.

У 1978 — грудні 1983 р. — заступник міністра будівництва і експлуатації автомобільних шляхів Української РСР.

У грудні 1983 — квітні 1987 р. — 1-й заступник міністра будівництва і експлуатації автомобільних шляхів Української РСР.

29 квітня 1987 — 1990 р. — міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів Української РСР.

У 1990 — 11 березня 1993 року — президент Українського державного концерну по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних шляхів.

11 березня 1993 — 1 листопада 1994 р. — заступник міністра транспорту — директор департаменту автомобільних доріг Міністерства транспорту України[1][2].

У грудні 1994—1997 р. — голова Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг («Укравтодор»).

У 1995 році захистив докторську дисертацію на тему «Основні напрямки розвитку дорожнього господарства України в умовах переходу до ринкової економіки».

• газета «Правда Украины» (Київ) — 1987 рік — квітень.
• Віктор Тимофійович Гуц^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• VIA EST VITA, або Як стають дорожником у серці^{[недоступне посилання з липня 2019]}