Гідрошахта

Основні ланки гідрошахти:

• підземні гірничі виробки та комплекс гідровидобутку;
• поверхнева збагачувальна фабрика,
• комплекс прояснення води системи замкненого водопостачання.

Як правило, джерело води — шахтний водовідлив; у період пуску гідрошахти він забезпечує накопичення у відстійниках та резервуарах необхідної кількості води, а в процесі експлуатації — заповнює її втрати.

У гідрошахтах застосовується високонапірне (до 16 МПа, операція відбійки), низьконапірне (для гідротранспорту гірничої маси та пилоподавлення) і змішане водопостачання.

Розрізнюють дві технологічні схеми водопостачання гідрошахти: центрально-замкнену і двоциклічну замкнену.

Центрально-замкнена схема передбачає централізоване постачання, як правило, високонапірною водою всіх шахтних водоспоживачів. При потребі в низьконапірній воді високонапірна вода подається в спеціальні понижувальні редуктори.

При двоциклічній замкненій схімі з поверхні подається тільки високонапірна вода, низьконапірна виділяється в камері гідропідйому шляхом згущення гідросуміші, що надходить із вибоїв гідрошахти і в спец. резервуарах-відстійниках.

Загальна технологічна схема роботи гідрошахти включає: подачу технологічної води в очисні і підготовчі вибої до гідромоніторів з допомогою високонапірних насосів, встановлених на поверхні; видачу гідросуміші самопливом із вибоїв жолобами в зумпф вуглесосної камери, а звідти — пульпопроводом на гравітаційне збагачення і зневоднення. Очисна виїмка вугілля в гідрошахтах ведеться гідромоніторами, механогідравлічними комбайнами в коротких лавах без кріплення очисного простору і довгих лавах — механізованими комплексами з гідротранспортом вугілля по лаві. Підготовчі гірничі виробки проходять по вугіллю, змішаним вибоєм з присічкою бічних порід або по породі.

Виділяють 3 основні групи технологічних схем проведення виробок:

• 1) із застосуванням гідравлічної відбійки;
• 2) буропідривних робіт і наступного гідрозмиву гірничої маси;
• 3) механогідравлічні і гідромеханічні способи.

Перша у світі дослідно-промислова гідрошахта побудована у 1939 в Україні, на Донбасі (трест «Орджонікідзевугілля»). В 90-х рр. ХХ ст. в Україні діяли 5 гідрошахт. До 1999 р. діяла гідрошахта Шахта «Піонер». За кордоном гідрошахти діють в Канаді («Балмер»), ФРН («Ганза»), Новій Зеландії («Стронгмен»), Китаї («Лінцятуо»), Японії («Сунагава»), Росії («Інська», «Ювілейна» на Кузбасі та ін.). Середня продуктивність праці на робітника по видобутку на гідрошахтах Донбасу — 60,2 т/місяць.

• Гідромеханізація підземна.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Світлий Ю. Г., Білецький В. С.. Гідравлічний транспорт (монографія). — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 436 с. ISBN 978-966-317-038-1
• Світлий Ю. Г., Круть О. А. Гідравлічний транспорт твердих матеріалів. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 268 с. ISBN 978-966-317-049-7

• Гідрошахта // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 67. — ISBN 978-966-7407-83-4.