Гіла (річка, США)

річка Гіла
Верхів'я річки, штат Нью-Мексико
Мапа басейну річки Гіла
32°43′10″ пн. ш. 114°33′18″ зх. д.
Витік Злиття західної та східної гілок
• координати 33°10′47″ пн. ш. 108°12′22″ зх. д.
• висота, м 1692 м
Гирло р. Колорадо→ Каліфорнійська затока
• координати 32°43′13″ пн. ш. 114°33′27″ зх. д.
Басейн Gila River basind
Країни:  США
Регіон Аризона
Нью-Мексико
Довжина 1044 км
Площа басейну: 150737 км²
Середньорічний стік 7 м³/с[1]
Притоки: Agua Fria Riverd, Salt Riverd, San Francisco Riverd, Santa Cruz Riverd, San Pedro Riverd, Eagle Creekd і Hassayampa Riverd
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 5295893
 Медіафайли у Вікісховищі

Річка Гіла (англ. Gila River) — річка на південному заході США. Притока річки Колорадо. Довжина становить 1044 км[2].

Географія

Бере початок в окрузі Сьєрра, на схилах Континентального американського вододілу на заході штату Нью-Мексико, і тече спершу на південний захід через Національний ліс Гіла, а потім на захід, через територію штату Аризона. Після того, як річка через кілька каньйонів протікає вздовж південного краю хребта Гіла, її перегороджує гребля Кулідж, формуючи водосховище Сан-Карлос, на південь від міста Перидот. Річка спускається з гір в долину на південний схід від Фінікса, на захід від якого вона різко повертає на південь вздовж хребта Гіла-Бенд, а потім так само різко повертає на захід, протікаючи вздовж хребта Гіла в окрузі Юма. Впадає в річку Колорадо в місті Юма, на кордоні з Мексикою.

Річка приймає безліч приток, найбільш значні з яких: Сан-Франсиско, Сан-Педро, Солт і Агуа-Фріа[3]. Майже вся територія басейну річки Гіла, за винятком верхів'їв Сан-Педро і Санта-Круз, лежить на території США. У штаті Аризона розташовано 91,5 % території басейну (138 000 км), в Нью-Мексико — 5,7 % (8500 км²) і в Мексиці — 2,8 % (4200 км²)[4][5].

Історія

На час приходу перших іспанських мандрівників уздовж берегів річки Гіла проживав індіанський народ піма (самоназва — акімель-оодхам). Згідно з популярною теорією, слово «Гіла» є іспанським скороченням слова Hah-quah-sa-eel, яке в перекладі з мови юма означає «солона вода, що біжить»[6]. Традиційний спосіб життя піма був тісно пов'язаний з річкою, яку крім усього іншого вважали священною. Індіанська цивілізація хохокам, яка проживала вздовж річок Гіла і Солт приблизно від 600 до 1450 року, займалася переважно землеробством, використовуючи зрошення. З метою іригації цей народ прорив загалом понад 320 км каналів[7]. Приблизно тоді ж у верхів'ях річки проживали люди культури Моголлон, після яких залишилась пам'ятка Скельні житла в долині Гіла.

Першим європейцем, який побачив річку Гіла, був, ймовірно, іспанський дослідник і місіонер Хуан-де-ла-Асунсьйон. Асунсьйон дістався річки 1538 року після подорожі на північ уздовж однієї з її приток (Сан-Педро або Санта-Круз)[8]. У 1540 році експедиція мандрівника Ернандо-де-ла-Аларкона проїхала вгору по річках Колорадо і Гіла, які на картах Аларкона підписані відповідно як Мірафлорес і Бразос-де-ла-Мірафлорес[9].

За умовами мирного договору Гвадалупе Ідальго 1848 року по річці Гіла проходила частина кордону між США і Мексикою. В результаті Купівлі Гадсдена 1853 року американська територія збільшилась за рахунок приєднання земель на південь від річки Гіла. Місце впадіння річки Гіла в Колорадо стало орієнтиром південного кордону Каліфорнії. Починаючи з 1871 року в долині річки Гіла, головним чином в районі сучасного Фінікса, поселяються мормони, що заснували на цих землях щонайменше 6 великих населених пунктів[10].

Гідротехнічні споруди

Єдиною великою греблею на річці Гіла є гребля Кулідж, розташована за 50 км на південний схід від міста Глоб (штат Аризона). Внаслідок будівництва греблі на річці утворилось водосховище Сан-Карлос. Гребля Пеінтід-Рок побудована на річці Гіла на захід від міста Гіла-Бенд і використовується переважно для контролювання річкового стоку. Кілька невеликих дериваційних гребель, які відводять воду в зрошувальні канали, були побудовані на річці між греблями Кулідж і Пеінтід-Рок. Кілька гребель розташовуються також на притоках річки Гіла.

Річка Гіла та її основна притока, річка Сола, були обидві постійними потоками, що несли велику масу води, але зрошення і відведення води на комунальне господарство перетворило обидві у зазвичай пересохлі річки. На проміжку між Фініксом і впадінням в Колорадо русло річки або повністю пересихає, або вода в ньому тече тоненьким струмком. Те саме стосується течії річки Солт від Granite Reef Diversion Dam до впадіння в річку Гіла. Але обидві річки несуть великі об'єми води після рясних дощів. Колись великі човни могли плавати між гирлом і містом Фінікс, а менші — від Фінікса майже до кордону між Аризоною і Нью-Мексико. Ширина змінювалися від 150 м до 366 м, а глибина від 0,61 м до 12 м. Природна витрата води була 1,6 км³/рік (в середньому 51 м³/с) біля гирла[11]. Теперішня витрата води біля гирла становить менш як 0,22 км³/рік (в середньому 7 м³/с)[1].

Жива природа

В системі річки Гіла мешкають 36 видів риб[12], включаючи окуня великоротого, риб сімейства центрархових, сома канального і сома оливкового.

Примітки
  1. USGS Gage #09520500 on the Gila River near Dome, AZ. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1903–2011. Процитовано 16 березня 2012.
  2. Largest Rivers in the United States
  3. www.britannica.com
  4. USGS Gage #09432000 on the Gila River Below Blue Creek, Near Virden, NM. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1914–2011. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 16 березня 2012.
  5. Boundary Descriptions and Names of Regions, Subregions, Accounting Units and Cataloging Units. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 16 березня 2012.
  6. Gila National Forest. United States Forest Service. 4 грудня 2003. Архів оригіналу за 21 січня 2004. Процитовано 16 жовтня 2007.
  7. Howard, Jerry B. Hohokam Legacy: Desert Canals. Pueblo Grande Museum Profiles No. 12. WaterHistory.org. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 16 березня 2012.
  8. Hartmann, William K.; Hartmann, Gayle Harrison (1972). Juan de la Asunción, 1538: First Spanish Explorer of Arizona?. Kiva 37 (2): 93–103.
  9. Rivers and Mountains. Books of the Southwest. University of Arizona. Архів оригіналу за 9 липня 2010. Процитовано 16 березня 2012.
  10. Peterson, Charles S. (1992). Pioneer Settlements in Arizona. Light Planet. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 16 березня 2012.
  11. Cohen, Michael J.; Henges-Jeck, Christine; Castillo-Moreno, Gerardo (2001). A preliminary water balance for the Colorado River delta, 1992 – 1998. Journal of Arid Environments 49: 35–48. doi:10.1006/jare.2001.0834.
  12. Benke and Cushing, p. 531

Література
  • Benke, Arthur C.; Cushing, Colbert E. (2005). Rivers of North America. Academic Press. ISBN 0-12088-253-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.