Гільдебранд (герцог Провансу)

Гільдебранд (фр. Childebrand Ier; 690–751) — державний та військовий діяч Франкської держави, герцог Провансу.

Гільдебранд
Народився 695[1]
невідомо або Отен
Помер не раніше 751 і не пізніше 768
невідомо
Діяльність феодал
Титул Q23011502? і Q23011500?
Рід Arnulfingsd[1]
Батько Піпін Герістальський
Мати Alpaidad[1]
Брати, сестри Карл Мартел[2], Дрогон[3] і Ґрімоальд Молодший[4]
Діти Nibelung Id[5] і Adalardd

Життєпис

Походив з роду Арнульфінгів (Піпінідів). Син мажордома Піпіна Герістальського та конкубіни, більшість дослідників схиляються до думки, що її звали Альпаїда. Втім це не є достеменним. Народився близько 690 року в замку Герісталь неподалік від Льєжа.

Приблизно наприкінці 710-х років після захоплення його братом Карлом влади у Франкській державі отримав графство Отен у Бургундії, а також маєтності Перресі і Божі. Брав участь у походах брата до Аквітанії, напевно, брав участь у битві біля Пуатьє проти арабів та активно допомагав у 732—734 роках в приборканні Бургундії.

Вже у 736 році Гільдебранд значиться як один з провідників військовиків свого брата Карла. Відзначився під час підкорення Провансу. У 737 році під час нового повстання Моронта, герцога Провансу, Гільдебранд керував облогою й захопленням Авіньйону. Після цього отримав титул герцога Провансу. У 738 році організував захист Бургундії і Провансу від арабських нападів. 739 року придушив нове повстання Моронта.

У 740-х роках придушив повстання в Бургундії, зміцнивши владу свого небожа Піпіна III. Можливо, в подальшому зберігав владу в Провансі як герцог. Був покровителем автора другої частини хроніки, відомої під назвою «Продовжувачі Фредегара». Помер 751 року.

Родина
  • Нібелунг (705/720-770/786) — сеньйор Перрасі і Божі
  • Теодерік (708—755), граф Отену
  • Адалард (д/н—763), граф Шалону
  • Сігіберт (д/н—820), граф Руергу, родоначальник Руерзького (Тулузького) дому.
  • Еккаред

Примітки
  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 159–161. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  2. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 165–181. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  3. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 161–163. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  4. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 163–165. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  5. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 341–342. — ISBN 978-2-9501509-3-6

Джерела
  • Riché Pierre. Les carolingiens, une famille qui fit l'Europe. — Paris: Hachette Littératures, 1983 (1997). — 490 p. — ISBN 2-01-278851-3.
  • Settipani C. La préhistoire des Capétiens: 481—987 / éd. Patrick van Kerrebrouck. — Villeneuve d'Ascq, 1993. — 543 p. — (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1). — ISBN 2-9501509-3-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.