Гільшер Юрій Володимирович

Юрій (Георгій) Володимирович Гільшер (нар. 27 листопада 1894, Москва, Російська імперія — пом. 20 липня 1917, Бучач, Галичина (нині — Тернопільської області)) — російський льотчик-ас, герой Першої світової війни.

Гільшер Юрій Володимирович
Народження 27 листопада 1894(1894-11-27)
Москва, Російська імперія
Смерть 20 липня 1917(1917-07-20) (22 роки)
Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання Бучач
Країна  Російська імперія
Освіта Миколаївське кавалерійське училищеd
Звання поручник
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди

Біографія

Народився 27 листопада 1894 року в Москві. Походив з потомствених дворян.

Закінчив Олексіївське комерційне училище в Москві в 1914 році.

З початком Першої світової війни, 13 грудня 1914 року вступив до Миколаївське кавалерійське училище, після закінчення прискореного курсу якого 1 червня 1915 року був випущений прапорщик в 13-й драгунський Військового ордена полк. Проте вже 3 червня 1915 року домігся переведення в авіацію, закінчив льотну школу в Гатчині у жовтні 1915 року. 8 жовтня 1915 призначений у знову сформований 4-й армійський авіазагін, 27 жовтня прибув на фронт. Однак 7 листопада в результаті нещасного випадку серйозно пошкодив собі руку лопаттю гвинта (перелом кісток правого передпліччя) і був відправлений в госпіталь.

Після одужання Юрій Гільшер служив в Москві приймальником запасних частин для літаків на заводі «Дукс», в лютому 1916 року був направлений до Одеської авіаційної школи, де пройшов навчання управлінню новими типами літаків. Повернувся на фронт 5 квітня 1916 і служив в складі 7-го авіаційного загону винищувачів на Південно-Західному фронті. Призначений корнетом 30 березня 1916 року. Літав на винищувачі «С-16». 27 квітня (10 травня по новому стилю) 1916 здобув свою першу перемогу, збивши австрійський літак, що впав біля села Бурканов.

Наступного дня 28 квітня (11 травня) 1916 року, Гільшер, в результаті несправності системи управління елеронами на літаку «Сікорський» С-16 потрапив в штопор і розбився, йому ампутували ліву ступню. Не бажаючи розлучатися з авіацією, він навчився літати з протезом. У жовтні 1916 року Гільшер повернувся на фронт і продовжив вести бої разом з льотчиками свого 7-го авіазагону. Під час відрядження командира загону Івана Орлова у Францію з листопада 1916 по березень 1917 року виконував обов'язки командира загону. 13 квітня 1917 року збив в бою німецький аероплан[1], ще два ворожих літака він збив 2 (15) травня і 4 (17) липня 1917 року.

Після загибелі в повітряному бою командира авіазагону Івана Орлова, корнет Гільшер був призначений командиром 7-го авіаційного загону винищувачів 22 червня 1917 року. У бою 7 (20) липня він збив ще один ворожий літак в парі з прапорщиком Василем Янченком. Того ж дня, 7 (20) липня 1917 року, Гільшер здійснив свій останній політ в парі з Янченком на перехоплення групи німецьких бомбардувальників. В ході повітряного бою на своєму винищувачі «Ньюпор-21» Юрій Гільшер опинився сам проти 7 ворожих літаків. Літак Гільшера був підбитий і впав на землю, льотчик загинув.

Пізніше Василь Янченко зумів приземлитися поруч із загиблим, взяв його тіло і доставив на аеродром. Гільшер був урочисто похований в місті Бучач в Галичині (нині — Тернопільської області).

В останній день свого життя льотчик-винищувач Юрій Гільшер став асом, здобувши свою п'яту перемогу. За даними Миколи Бодрихіна, на його рахунку було 6 повітряних перемог[2] .

Нагороди

Примітки
  1. За даними видання «Авіатори — кавалери ордена Св. Георгія та Георгіївського зброї періоду Першої світової війни 1914—1918 років» (укладачі Нешкін М. С., Шабанов В. М.), ця перемога була здобута Юрієм Гільшером 31 березня (12 квітня) 1917 року
  2. Бодрихин Н. Г. Величайшие воздушные асы XX века. — М.: Яуза, Эксмо, 2011. — 512 с.

Література
  • Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов / Составители М. С. Нешкин, В. С. Шабанов. — Биографический справочник. — М. : РОССПЭН, 2006. — С. 75—76.
  • Келдыш М. В., Свищев Г. П. Авиация в России. Справочник. — М., 1988.
  • Аверченко С. В. Документы о службе Ю. В. Гильшера // «Исторический архив». 2004. № 3. — С. 48—67.
  • Эд. Поляновский. Юрочка // Известия №208. — .

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.