Гімн Перу

Національний марш Перу (ісп. Marcha Nacional del Perú. Marcha Nacional del Perú) — державний гімн Перу. Був написаний 1821 року під час конкурсу на створення державного гімну, оголошеного Хосе де Сан-Мартіном; 15 квітня 1822 офіційно затверджений. 1869 року в текст гімну були внесені незначні зміни, 1913 року статус гімну був підтверджений на законодавчому рівні.

Гімн Перу
Національний гімн Перу
ісп. Marcha Nacional del Perú
Країна Перу
Слова Хосе де ла Торе Угарте-і-Аларкон
Мелодія Хосе Бернардо Альседо
Затверджений 1822
Музичний приклад
Семпл
Файл:United States Navy Band — Marcha Nacional del Perú.ogg
Національний гімн Перу
ісп. Marcha Nacional del Perú у Вікісховищі

Текст гімну іспанською
Приспів
Somos libres: seámoslo siempre, seámoslo siempre: y antes niegue sus luces: sus luces, sus luces el Sol.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
I
Largo tiempo el peruano oprimido: La ominosa cadena arrastró;
condenado a una cruel servidumbre: largo tiempo, largo tiempo: largo tiempo en silencio gimió.
Mas apenas el grito sagrado
¡Libertad! en sus costas se oyó,
la indolencia de esclavo sacude,
la humillada, la humillada: la humillada cerviz levantó
la humillada cerviz levantó
cerviz levantó!.
Приспів
II
Y al estruendo de broncas cadenas: Que escuchamos tres siglos de horror,
de los libres al grito sagrado: que oyó atónito el mundo, cesó.
Por doquier San Martín inflamado,
libertad, libertad, pronunció,
y meciendo su base los Andes: la anunciaron, también, a una voz.
III
Con su influjo los pueblos despiertan: Y cual rayo corrió la opinión;
desde el istmo a las tierras del fuego,
desde el fuego a la helada región.
Todos juran romper el enlace: que Natura a ambos mundos negó,
y quebrar ese cetro que España: reclinaba orgullosa en los dos.
IV
Lima cumple ese voto solemne,
y, severa, su enojo mostró,
al tirano impotente lanzando,
que intentaba alargar su opresión.
A su esfuerzo saltaron los grillo: y los surcos que en sí reparó,
le atizaron el odio y venganza: que heredara de su Inca y Señor.
V
Compatriotas, no más verla esclava.
Si humillada tres siglos gimió,
para siempre jurémosla libre,
manteniendo su propio esplendor.
Nuestros brazos, hasta hoy desarmados: estén siempre cebando el cañón,
que algún día las playas de Iberia: sentirán de su estruendo el terror.
VI
Excitemos los celos de España: Pues presiente con mengua y furor: que en concurso de grandes naciones: nuestra patria entrará en parangón.
En la lista que de éstas se forme: llenaremos primero el reglón: que el tirano ambicioso Iberino,
que la América toda asoló.
VII
En su cima los Andes sostengan: La bandera o pendón bicolor,
que a los siglos anuncie el esfuerzo: que ser libres por siempre nos dio.
A su sombra vivamos tranquilos,
y al nacer por sus cumbres el sol,
renovemos el gran juramento: que rendimos al Dios de Jacob.

Текст гімну українською
Приспів
Ми вільні.
будь завжди,
будь завжди: спочатку відмовили його вогні, свої вогні, її вогні Сонце: Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: що Батьківщина до Вічного підняла.
Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: що Батьківщина до Вічного підняла.
Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: Батьківщина до Вічного підняла.
I
Довгий час пригнічений перуанець: Тягнувся зловісний ланцюг;
засуджений до жорстокого рабства: довго, довго-довго мовчки він стогнав.
Але лишень священний крик:
«Свобода!»: було чутно на його берегах.
Рабська бездушність трясе,
принижений,
принижений,
принижена шийка матки піднята: принижена шийка матки піднята: шийка матки мною піднята!
II
І до реву грубих ланцюгів,:Що ми чуємо три століття жаху,
від вільного до святого крику,
котрий чув світ, приголомшений, припинився.
Скрізь, де палав Сен-Мартен,
«свобода, свобода», він вимовив.
Гойдають його базу Анди,
вони також оголосили це одним голосом.
III
Під його впливом пробуджуються народи, :Яка причина трималася думки;
від перешийка до вогненних земель,
від пожежі до замерзлого краю.
Всі вони клянуться розірвати ланку,
що Природа заперечила обидва світи,
і розбити той скіпетр,
що Іспанія пригадала гордістю обох.
IV
Ліма виконує цю урочисту обітницю, :І, сильний його гнів показав,
безпорадні тирани, що кидають,
намагаючись подовжити їх пригнічення.
Цвіркуни стрибали від його зусиль,
і канавки, які він сам ремонтував,
ненависть і помста розпалювали його,
що він успадкував від своїх інків та лорда.
V
Земляки, більше не бачу її раба. :Якщо принижений три століття стогнав,
назавжди присягайся:
зберегти власну шану.
Наше озброєння, до сьогодні безсильне,
завжди заправляє гармати,
ще колись пляжі Іберії: відчують жах їхнього грому.
VI
Збудимо ревнощі Іспанії, :Бо вона відчуває зневагу та лють,
і в змаганні великих народів: наша Батьківщина буде, як ніхто інший.
У списку, який складається,
ми спочатку заповнимо стяжку,
що амбітний тиран Іберіно,
що вся Америка була спустошена.
Офіційний приспів
VII
На його вершині тримаються Анди, :Біколорний прапор або знак,
котрий століттями голосить про: вільне життя,
вільне життя,
вільне життя, що назавжди дано нам.
Житимемо ж спокійно в його тіні,
і коли сонце сходить з-за його вершин,
відновімо велику клятву,
котру ми,
котру ми,
котру ми даємо Богу Якову.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.