Гірнича геомеханіка

Гірни́ча геомеха́ніка (рос. горная геомеханика, англ. mining geomechanics) — сукупність знань про механічні властивості масивів гірських порід і механічні процеси, що відбуваються в них під час гірничих робіт (проведення й експлуатації гірничих виробок, видобування корисних копалин). Розділ геомеханіки. Гірнича геомеханіка сформувалася в наукову дисципліну у XIX ст.

Предмет гірничої геомеханіки — механічні процеси, що відбуваються в масиві гірських порід і пов'язані з проведенням в ньому гірничих виробок (формування напруженого стану масивів гірських порід і його зміни в зв'язку з проведенням виробок, зсування гірських порід, взаємодія порід з кріпленням гірничих виробок та інш.).

Основна мета гірничої геомеханіки — вивчення гірничого тиску і раціональних способів керування ним, забезпечення стійкості підземних і відкритих гірничих виробок, боротьба з динамічними виявами гірничого тиску — гірничими ударами, раптовими викидами.

Для вирішення завдань гірничої геомеханіки використовуються натурні спостереження та інструментальні вимірювання напружень, деформацій, зсувів гірських порід, моделювання, аналітичні методи.

Перспективні напрямки розвитку гірничої геомеханіки пов'язані з вивченням механізму поведінки гірських порід на великих глибинах, створенням безшахтних та безлюдних процесів видобутку корисних копалин, впливів на масиви гірських порід динамічних навантажень (вибухів, землетрусів тощо), прогнозування освоєння надр Місяця, астероїдів, планет Сонячної системи. Гірнича геомеханіка пов'язана з механікою гірських порід, інженерною геологією, геофізикою, будівельною механікою, гірничою наукою тощо.

В Україні основні дослідження з гірничої геомеханіки проводяться в Інституті геотехнічної механіки НАН.