ДОПР

БУПР, будинок примусових робіт, або ДГПР[1], дім громадських примусових робіт — популярна назва місць попереднього ув'язнення в радянські часи, переважно в першій половині 20-го ст. Є акронімом від ДОПР рос. ДОм + ПРинуждение чи рос. Дом Общественно-Принудительных Работ.

При низці БУПРів існували сільськогосподарські підприємства[2].

Для утриманих у БУПРах проводилася регламентована культурно-просвітницька робота. Така робота була високо ідеологізована та займала вторинне положення порівняно з організацією режиму та примусової праці. 1920 року при тюрмах було ліквідовано церкви. У низці БУПРів видавалися газети й журнали, були наявні театральні гуртки.[3]

БУПРам присвячений роман Лева Скрипника «Будинок примусових праць».[4]

Примітки
  1. Ісаков, П. М. (2015). Склад та чисельність в'язнів у Вінницькій, Подільській, Одеській, Донецькій, Полтавській губерніях УСРР в 1922—1923 роках. Правові реформи в Україні: реалії сьогодення. С. 214—216
  2. Ісаков, П. (2018). Сільськогосподарське виробництво виправно-трудової системи УСРР у 1923 році. Вісник Пенітенціарної асоціації України, (2), 15-29.
  3. Ісаков, П. М., & Польовий, С. В. (2016). Культурно-просвітницька, виховна робота з ув’язненими і засудженими до позбавлення волі в УСРР 1923 року. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки, (3 (1)), 34-40.
  4. Тимофєєва, О. М. (2012). Особливості хронотопу в прозі Лева Скрипника. Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту), (13), 115-124.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.