Давидові псалми (Шевченко)

Дави́дові псалми́  — поетичний цикл Тараса Шевченка, написаний у грудні 1845 у В'юнищі.

Давидові псалми

Історія написання

Ідея переспіву псалмів зародилась восени 1845 р. Згадки про зацікавленість поета Святим Письмом знаходимо в його листуванні та спогадах сучасників. Так, в листі до Аркадія Гавриловича та Надії Акимівни Родзянок (від 23 жовтня 1845 р.) Т. Г. Шевченко писав, що в Миргороді він через хворобу «ні разу ще не виходив із кімнати, і, до того ж, ще нічого читати. Якби не Біблія, то можна було б з'їхати з глузду… Намагався вірші писати, але така дурниця полізла з-під пера, що соромно в руки взяти… Дочитую Біблію, а там… а там… знову почну» [1].

Структура та композиція циклу

Складається поетичний цикл «Давидові псалми» із десяти переспівів (псалми 1, 12, 43, 52, 53, 81, 92, 132, 136 і 149 за церковнослов'янською нумерацією). Очевидно, Шевченко обирав зразки для переспіву не випадково. Вибрані Шевченком для перекладу псалми, об’єднані значущою спільною ідеєю, у своїй сукупності точно відтворюють духовну силу Псалтиря. «Давидові псалми» більше не редагувалися поетом, і написане у 1859 році «Подражаніє 11 псалму»[2] він залишив поза циклом.

Цикл структурований композиційно та функціонально. Псалом №1 виконує роль зачину і виражає основну думку циклу, як і в Книзі псалмів. Наступні поезії розкривають творчий задум Шевченка: поет звертається до Бога, просячи спасіння (псалми №12, 53), та лине думкою у славетне минуле, водночас засуджуючи правлячу верхівку (псалми № 43, 52, 81, 93, 136). Псалом №132 постає невеликим просвітленим інтермецо, де оспівується згода і єдність в народі, а псалом № 149, в якому підкреслено ідею праведності людини у відношенні до Бога, виконує підсумовуючу функцію[3].

Автографи

Автограф — в альбомі "Три літа", де цикл має назву "Давидові псалми" і дату "19 декабря 1845, Вьюнища". Відомий також окремий автограф 81 псалма і два автографи 149 псалма. Всі автографи зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України).

Першодруки

Псалми 12, 53, і 132-й вперше надруковано в "Граматці" П. Куліша (СПБ, 1857). Увесь цикл вперше надруковано з цензурними купюрами під назвою "Псалми Давидові" в "Кобзарі" 1860 р. Того самого року і під тією ж назвою цикл опубліковано окремим виданням.

Примітки
  1. Правдюк О. А. Т. Г.Шевченко імузичний фольклор України / О. А. Правдюк. К. : Наукова думка, 1966, 239 с.
  2. «Подражаніє 11 псалму» // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 220-222.
  3. Герасименко Л. М. "Давидові псалми" Т. Шевченка в аспекті жанрових втілень (на прикладі української хорової музики) / Л. М. Герасименко // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. - 2017. - Вип. 47. - С. 15-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pvmp_2017_47_4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.