Івакін Юрій Олексійович
| Івакін Юрій Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 січня 1917 Катеринослав |
| Помер |
7 березня 1983 (66 років) Київ |
| Країна |
 Російська імперія →  УРСР |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Галузь | літературознавство |
| Звання | доктор філологічних наук |
| Ступінь | доктор філологічних наук |
| Відомий завдяки: | дослідження творчості Т. Г. Шевченка |
| Нагороди |
 |
Ю́рій Олексі́йович Іва́кін (нар. 24 грудня 1916 (6 січня 1917), Катеринослав — 7 березня 1983, Київ) — український літературознавець і письменник, дослідник творчості Т. Г. Шевченка.
Життєпис
1940 року закінчив навчання в Київському університеті. По червень 1941-го викладав російську літературу в Станіславському державному учительському інституті. При евакуації державних установ з Станіслава відряджений до Києва з документами інституту.
Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями.
Протягом 1951—1983 років працював в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР.
1962 — доктор філологічних наук.
Досліджував творчу спадщину Т. Г. Шевченка, створив науковий коментар до його творів, працював над їх інтерпретацією, вивчав стиль політичної поезії Кобзаря. Студіював творчі зв'язки поета з російськими письменниками («Т. Г. Шевченко і В. Курочкін», 1957), виступав з «Нотатками шевченкознавця» у журналі «Радянське літературознавство», де висвітлював окремі питання дослідження творчості поета. Брав участь у текстологічній підготовці десятитомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 6. К., 1957) та шеститомного «Повного зібрання творів» (т. 2, 5. К., 1963-64).
Нагороди
Лауреат Шевченківської премії 1980 року — разом з Є. Кирилюком, В. Бородіним, П. Журом, Ф. Сараною — за «Шевченківський словник» у двох томах.
Твори
Є автором таких книжок:
- 1959 — «Сатира Шевченка»,
- 1961 — «Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди»,
- 1964 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії до заслання»,
- 1968 — «Коментар до „Кобзаря“ Шевченка. Поезії 1847—1861 pp.»
- 1984 — «Поезія Шевченка періоду заслання»,
- 1986 — «Нотатки шевченкознавця».
У співавторстві:
- 1975 — «Шевченкознавство. Підсумки й проблеми»,
- 1980 — «Творчий метод і поетика Шевченка».
Брав участь у приготуванні академічних видань творів Шевченка — в 1957 та 1963—64 роках,
- 1976—1977 — «Шевченківського словника».
Займався вивченням російської поезії початку XX століття, зокрема, творчості В. Брюсова. Писав літературні пародії, гумористичні оповідання, фейлетони — збірки
- 1970 — «Парнаський цирульник»,
- 1971 — «Пародії»,
- 1973 — «Книжка пародій», «Пересміхи»,
- 1975 — «Гіперболи», 1985 року видана в Софії болгарською мовою,
- 1979 — «Від великого до смішного», «Гумор і сатира»,
- 1982 — «Залп».
Писав памфлети «на злобу дня»: «Злий собака Піночет», «Обирали президента…», «Твердолоб».
Посмертно вийшли «Гіперболи» (1983) — в перекладі болгарською мовою, та «Гумор і сатира» (1986).
Джерела та література
- П. М. Бондарчук. Івакін Юрій Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 393. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. Л. Смілянська. Івакін Юрій Олексійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Шевченківський комітет
- Шевченківський словник. У двох томах. Том перший. — К.:Головна редакція УРЕ, 1976. —с.247.
- Івакін і ВАК
- Історія кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства
Посилання
- Івакін Юрій Олексійович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 48-49.