Дагоберт II

Походив з династії Меровінгів. Син Сігіберта III, короля Австразії, та Хімнехільди. Був доволі пізньою дитиною у королівській родині. Тому трохи раніше батько Дагоберта всиновив Хільдеберта, сина Грімоальда Старого, майордома Австразії. У 656 року помер Сігіберт III, після чого Грімоальд при підтримці єпископа Дезидерія, єпископа Пуатьє, поставив королем Хільдеберта, а Дагоберту наказав вистригли тонзуру та відправив до монастиря в Ірландії.

Дитинство провів в монастирі Слана поблизу Дубліна, де він отримав найкращу освіту, ніж йому могли б дати в Австразії. У 666 році він одружився з кельтською принцесою Мехтільдою. Потім залишив перебрався до королівства Нортумбрия, де подружився з єпископом Вілфрідом Йоркським, який став його радником.

У 671 році, після смерті першої дружини, Дагоберт повернувся на континент, де йому підшукали в подружжя Гізелу, дочка Бери, графа Родезу. У 676 році повернувся до Австразию, де за підтримки майордома Вульфоальда повалив короля Хлодвіг III, переміг Еьроїна, майордома Нейстрії, і зайняв трон.

На відміну від попередників — «лінивих королів», правил сам. Був доволі жорстко, підпорядкувавши собі зворохоблену знать і поклавши край анархії. За три роки царювання король нажив собі безліч ворогів. Крім того, згідно з легендою, Дагоберт II зібрав в Ренн-ле-Шато незліченні скарби, готуючись до завоювання Аквітанії, втраченої Меровінгами 40 років тому. Проте зробити це король не встиг.

У 679 році проти Дагоберта II дозрів змову. 23 грудня 679 року під час полювання в лісі Вевр поблизу Вердена король від втоми заснув під деревом біля струмка. І тоді один з його слуг крадькома підібрався до Дагоберта II і вбив його ударом списа в око. Спадкоємця Дагоберт II незщалишив, тому трон Австразії деякий час залишався порожнім. Країною керував майордом Піпін Герістальський, поки після перемоги при Тертри в 687 році не посадив на трон Теодоріха III, короля Нейстрії.