Дальні печери

Дальні печери — комплекс підземних печер Києво-Печерського монастиря. У Дальніх печерах почивають мощі 49 канонізованих святих. Нині загальна довжина підземних коридорів Дальніх печер становить 293 метри, Варязьких — 200 метрів.

Вхід у Дальні печери Києво-Печерського монастиря. Ілюстрація 1897 року.

Одного з засновників Києво-Печерського монастиря преподобного Феодосія було поховано у 1074 р. у його келії в Дальніх печерах, які по імені святого називають також Феодосієвими. Мощі преподобного були віднайдені у 1091 р. і урочисто перенесені до Успенського собору. У 1240 р., коли війська хана Батия захопили Київ, мощі славетного ігумена, щоб уникнути опоганення були заховані. Місце приховання трималося в таємниці і згодом забулося. Є припущення, що вони поховані або під спудом Успенського собору, або у Дальніх печерах.

Дальні печери були засновані як цілком окремий комплекс. Вивчення їхньої історії ускладнюється тим, що в них не провадились планомірні археологічні дослідження.

На думку дослідників, найдавнішою частиною комплексу Дальніх печер слід вважати Варязьку печеру, оскільки саме з нею пов'язується виникнення самого монастиря. В наш час паломників у цю печеру не пускають через обвали, які часто стаються там.

Під час розкопок 1988 р. було відкрито келію преподобного Феодосія, яка була викопана ним не пізніше 1058 р. Склепіння цього приміщення — в ідеальному стані. Біля келії преподобного розташовано найбільшу печерну споруду Лаври — Феодосіївську церкву.

На даний час у Дальніх печерах знаходяться три підземні церкви: Різдва Христового, преподобного Феодосія та Благовіщення Пресвятої Богородиці. Остання є найдавнішою підземною церквою Дальніх печер та всієї Києво-Печерської Лаври.

Напроти церкви Різдва Христового знаходиться ніша, де в скляних і металевих посудинах зберігаються тридцять святих мироточивих глав.

Первісно підземні церкви були набагато менші за розмірами і значно скромніше оздоблені. Та вже в першій половині XVII ст. підземні церкви Дальніх печер було розширено до сучасних розмірів. Тоді їхні плани набули асиметричної форми. Підлогу цих церков вимощено у 1826 р. прямокутними чавунними плитами, деякі з яких вкриті нескладним орнаментом.

Перші заходи щодо реконструкції Дальніх печер, як і Ближніх, провадилися ще за Петра Могили.