Дар Піпіна
Дар Піпіна — акт (здійснений 754 року і підтверджений 756 року), що дав Папі Римському владу світського правителя цетральної частини Італії і надав законний базис для заснування Папської держави.
| Історія Ватикану | |
|---|---|
 | |
| Римське герцогство | |
| Дар Піпіна | |
| Папська держава | |
| Взяття Рима | |
| Ватиканський полон | |
| Латеранські угоди | |
| Ватикан | |
Портал «Ватикан» |
У 753 році лангобарди завоювали Равеннский екзархат, і король Айстульф зажадав, щоб Рим платив йому данину. Папа Стефан звернувся за допомогою до короля франків Піпіна, який став королем завдяки благословенню Папи Захарія. Стефан особисто прибув до Франції (це був перший випадок в історії, коли римський Папа перетнув Альпи), і був зустрінутий 11-річним сином Піпіна — Карлом Великим, який і проводив Папу до свого батька. Згідно з римсько-католицькою традицією, саме на цій зустрічі Піпіна і Стефана франкський король пообіцяв римському Папі передати папству владу над певними територіями, які будуть відвойовані у лангобардів.
28 липня 754 року Стефан здійснив у соборі Сен-Дені миропомазання Піпіна і його сина Карла. Тепер Піпін не міг ігнорувати звернення церкви, і 756 року, у відповідь на лист «чудесним чином написаний самим Святим Петром», війська франків увійшли в Італію і перемогли лангобардів. Папа був затверджений Піпіном як голова незалежної держави, що простягнулася через Центральну Італію (з центром у Римі), й проіснувала понад тисячу років.
На основі Дара Піпіна пізніше сформувалась легенда про «Костянтинів дар».
Джерела
- Catholic Encyclopedia: Papal States, section 3: Collapse of the Byzantine Power in Central Italy
- Medieval Sourcebook: Annals of Lorsch