Дебора Керр

Дебора Керр (англ. Deborah Kerr; 30 вересня 1921 — 16 жовтня 2007) — британська актриса, володарка премії «Золотий глобус» за фільм «Король і я», а також почесних премій «Оскар», BAFTA і нагороди Каннського кінофестивалю.

Дебора Керр
Дата народження 30 вересня 1921(1921-09-30)[1][2][…]
Місце народження Геленсбург, Rhud, Дамбартонширd, Шотландія, Сполучене Королівство
Дата смерті 16 жовтня 2007(2007-10-16)[3][1][…] (86 років)
Місце смерті Саффолк, Східна Англія, Англія, Велика Британія
Поховання St Mary's Church, Redgraved
Громадянство  Велика Британія
Професія кіноакторка, акторка, артист балету, акторка театру
Нагороди
IMDb ID 0000039
 Дебора Керр у Вікісховищі

Біографія

Дебора Джейн Керр-Триммер (англ. Deborah Jane Kerr-Trimmer) народилася в шотландському місті Хеленсборо. Вона була єдиною донькою в сім'ї Кетлін Роуз та капітана Артура Чарльза Керр-Триммера, пілота і ветерана Першої світової війни, який пізніше став архітектором та інженером. Спочатку юна Дебора займалась балетом, але згодом вирішила присвятити себе акторському мистецтву. Шотландською її прізвище звучить подібно до англ. care, але коли Керр почала свою кар'єру в Голлівуді, продюсери вирішили: щоб уникнути непорозумінь, її прізвище повинне вимовлятися як англ. car. Луїс Маєр навіть придумав приказку «Kerr rhymes with Star»!.

Кар'єра

Першу роль Керр отримала в 1940 році у британському фільмі «Контрабанда», того разу її навіть не було вказано у титрах. Та вже через 7 років, після виходу фільму «Чорний нарцис», з участю Керр, її помітили голлівудські продюсери. Фільм мав велику популярність у Великій Британії та США і Керр отримала «премію нью-йоркських кінокритиків» в номінації «Найкраща акторка року»

У 1969 було екранізовано фільм «Метелики» у якому Дебора вперше і востаннє знялась оголеною в любовній сцені. Через деякий час Керр відмовилась від кар'єри кінозірки і повернулася до балету, хоча у 1980 Дебора зіграла роль медсестри у фільмі «Свідок обвинувачення» та у 1984 році вона зіграла постарілу Ему Харта в мінісеріалі «Жіночий характер», роль якої принесла їй номінацію на премію «Еммі»

Нагороди

У 1998 році Дебора Керр була призначена Командором Британської імперії, але була не в змозі отримати звання особисто через проблеми із здоров'ям. Їй також, за внесок у розвиток кіноіндустрії, було зроблено іменну зірку на Голлівудській алеї слави по Вайн-стріт 1709.

Керр шість разів номінувалася на «Оскар» як «Найкраща актриса» за фільми «Едвард, мій син» (1949), «Відтепер і на віки віків» (1953), «Король і я» (1956), «Бог знає, містер Аллісон» (1957), «За окремими столиками» (1958) і «Під кінець дня» (1960).

Чотири рази висувалася на премію «BAFTA» як «Найкраща британська актриса» за фільми «Кінець роману» (1955), «Чай і симпатія» (1956), «Під кінець дня» (1960) і «Крейдяний сад» (1964).

Дебора ніколи не завойовувала премій «BAFTA», «Оскар» і нагороди Каннського кінофестивалю, але усі три кіноакадемії вручили їй почесні нагороди. У 1984 році вона удостоєна премії Каннського кінофестивалю, у 1991 році отримала спеціальну премію «BAFTA», а в 1994 році «Почесного Оскара».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134823745 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://web.archive.org/web/20071119071819/http://www.telegraph.co.uk:80/news/main.jhtml?xml=/news/2007/10/18/db1804.xml
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.