Дебора Теппер Хаймо

Хаймо народилася 1 липня 1921 року в Одесі, в часи Радянського Союзу. Після декількох років проживання в Британському мандаті Палестини, її сім'я переїхала до Сполучених Штатів, коли їй було 11 років. Вона відвідувала Латинську школу дівчат у Бостоні[5] і вперше захопилась математикою на другому курсі, коли вона вивчала евклідову геометрію.[6]

Вступаючи до Редкліффського коледжу[5] вона почала вивчати фізику, тому що вважала, що вивчення математики може призвести лише до кар'єри вчителя, і в той час вчителі звільнялисьяк тільки одружувались. Однак її досвід з невідомими впливами навколишнього середовища в фізичних експериментах повернув її назад до математики, де «ми маємо контроль над нашими припущеннями».[6] Як студент старшокурсник коледжу Редкліфф, Хаймо могла записатись на курси математики в Гарвардський коледж.[5] Її викладачі там були Уітні Хасслер і Маклейн Саундерс, і це було в одному із класів, коли вона зустріла свого майбутнього чоловіка, Франкліна Теппер Хаймо.[4] Вона закінчила в 1943 році Редкліффі, маючи ступінь бакалавра і магістра з математики.[5]

Далі, Хаймо працювала інструктором з математики в кількох інститутах: Lake Erie коледж, Північно-Східний Університет, Вашингтонський університет в Сент-Луїсі і Південно Іллінойський університет. В цей час вона також виховувала п'ять дітей. Після десятирічної перерви в її освіті, вона повернулася до аспірантури, коли вона викладала у Вашингтонському університеті та Південного Іллінойському університеті,[5] і захистила кандидатську дисертацію. з Гарвардського університету в 1964 р. Її дисертацією, під керівництвом Девіда Уіддера з додатковим неофіційними наставництвом від Ісидора Айзек Гіршмана молодшого з Вашингтонського університету, була «Інтегральні рівняння, пов'язані з згортаннями Ганкеля».[5][7]

Після закінчення докторської дисертації вона отримала посаду викладача на південному штаті Іллінойс. Вона переїхала до Університету Міссурі-Сент. Луї в 1968 році де незабаром стає керівником кафедри.[5] Вона виконувала обов'язки президента Математичної асоціації Америки з 1991 по 1992 роки, ставши третьою жінкою — президентом МАА після того, як ними були Дороті Льюїс Бернштейн і Ліда Барретта.[8] Під час її перебування на посаді президента вона створила педагогічну премію, реорганізувала структуру комітету MAA і працювала над пропагандою жінок у математиці.[3][4] Вона пішла у відставку в 1992 році і переїхала до Ла Хойя, штат Каліфорнії,[5][3] де вона прийняла призначення в якості приїжджаючого вченого в Каліфорнійський університет, Сан-Дієго.[4] Вона померла 17 травня 2007 року.[5][3]

Коледж Франкліна і Маршалла дав Хаймо звання почесного доктора в 1991 році. У 1997 році Хаймо отримала нагороду Юе-Джин Гун і доктора Чарльза Ю. Ху за відмінну службу в MAA.[4]