Дейнега Володимир Олександрович
Володи́мир Олекса́ндрович Дейне́га (нар. 28 червня 1977, Малин, Українська РСР, СРСР) — український футзаліст і футболіст. Чотириразовий чемпіон України. Професіональну кар'єру розпочав в «Уніспорті» (1995—1997), а завершив в «АРПИ» (2010). У складі збірної України в 2003 році став срібним призером чемпіонату Європи в Італії.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Володимир Олександрович Дейнега | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 28 червня 1977 (44 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Малин, УРСР,  СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 74 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби (футзал) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія
З семи років почав займатися футболом. Пішов навчатися до спеціалізованої школи, після закінчення якої вступив до Український державний університет фізичного виховання і спорту[1]. Під час навчання у ЗВО Дейнегу запросили до футзального клубу «Уніспорту», який виступав у першій лізі чемпіонату України. Разом з київським клубом він виграв срібні нагороди першої ліги, а в сезоні 1996/97 бронзові нагороди, а також посів друге місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату, забивши 20 голів[2].
Перед стартом сезону 1997/98 перейшов до вищолігового «Інтеркас», з яким виграв передсезонний турнір «Кубок Звільнення»[3]. Проте майже одразу після старту чемпіонату повернувся в «Уніспорт». Разом з новим-старим клубом знову здобув срібні нагороди першої ліги, а також став найкращим бомбардиром першості, розділивши це звання з трьома іншими гравцями. У 8 матчах Дейнега відзначився 14 разів[4].
Після сезону 1997/98 «Уніспорт» об'єднався з іншим київським клубом «Будстар», вийшовши у вищу лігу. В об'єднаній команді «Уніспорт-Будстар» захисник провів три наступні сезони, ставши чемпіоном в останньому із них.
З 2002 року почав виступати за донецький «Шахтар», з яким тричі став чемпіоном країни і двічі володарем Кубку.
На початку сезону 2004/05 отримав травму, внаслідок чого пропустив майже весь сезон[5].
Друге коло сезону 2005/06 провів в оренді казахському «Актюбрентгені» (Актюбінськ)[6].
Через непорозуміння з керівництвом «Шахтар» намагався продати Дейнегу до Казахстану, але клуби не змогли домовитися. Після цього гравець прийняв пропозицію президента «Єнакієвця» Андрія Новіков грати за його команду[1].
В липні 2009 року проходив оглядини у складі чемпіона Польщі «Хуртапа» (Ленчиця), але без успіху. На початку жовтня 2009 року Дейнега підписав контракт з білоруським «Вітеном»[7], але зіграв за оршанський клуб лише у Кубку Білорусі[8] і за згодою сторін покинув склад чемпіона країни. Після цього підтримував спортивну форму у складі донецького «Шахтаря»[9], а за місяць відгукнувся на запрошення іншого білоруського клуба — «Жлобіна»[10]. Дебютувавши за новий клуб у матчі 13 туру проти «Дорожніка» (1:5), став першим медалістом чемпіонату Європи, що грав у чемпіонаті Білорусі[11].
Нагороди і досягнення
Командні
- «Уніспорт»
- Перша ліга
Срібний призер (2): 1995/96, 1997/98
Бронзовий призер (1): 1996/97
- «Інтеркас»
- Кубок Звільнення: 1997
- «Уніспорт-Будстар»
- Вища ліга
Чемпіон (1): 2000/01
- «Шахтар»
- Вища ліга
- Чемпіон (3): 2001/02, 2003/04, 2004/05
- Срібний призер (1): 2002/03
- Бронзовий призер (1): 2006/07
- Кубок
Володар (2): 2002–2003, 2003–2004
- «Єнакієвець»
- Вища ліга
- Бронзовий призер (2): 2007/08, 2008/09
- Кубок
Фіналіст (1): 2007/08
Срібний призер чемпіонату Європи (1): 2003
Особисті
- Найкращий бомбардир Першої ліги (1): 1997/98 (14 м'ячів, разом з Сергієм Кузюковим, Василем Маликом і Віктором Поповим)
- У списках 18 найкращих гравців України (1): 1999/00
- У списках 15 найкращих гравців України (2): 2001/02, 2002/03
Примітки
- «Это будет самый ответственный матч» (рос.)
- Міні-поле. Чемпіонат України 96-97 років // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 25 (296) (липень). — С. 6.
- ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОГО МІНІ-ФУТБОЛУ
- ОМЕЛЯНЕНКО Артем. Сезон визнано вдалим // Газета «Український футбол». — 1998. — Вип. 41 (365) (30 травня). — С. 3.
- Игрок сборной Украины в Казахстане. (рос.)
- Первое поражение после солнечного затмения (рос.)
В четверке сильнейших легко не бывает (рос.) - НАШІ НА НАЙВИЩОМУ РІВНІ
- Мини-футбол. Дейнега отличился за "ВИТЭН" (рос.)
- ВОЛОДИМИР ДЕЙНЕГА ЗНОВУ ЗМІНЮЄ КЛУБ
- Мини-футбол. Переходы игроков в этом сезоне закончены (рос.)
- Мини-футбол. Прошли матчи 13 тура чемпионата Беларуси (рос.)
Джерела
- Статистичний довідник Статистичні дані IV Чемпіонату України з міні-футболу сезону 1996—1997 рр.
- В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)