Деканонізація

Деканонизация (від лат. De- — приставка, яка означає: відокремлен­ня, рух донизу, позбавлення, відсут­ність[1] + лат. Canonizatio ← грец. κανών — список, каталог[2][3][4][5]) — вилучення на соборі людини з переліку або списку святих, яку до того було канонізовано і шановано. Виключення з переліку або списку святих може відбуватися через помилкову канонізацію, або в силу релігійної політики. Деканонізація означає, що з даного моменту церковний собор забороняє людям звертатися з молитвою до деканонізованої особи, і собор більше не вважає її своїм заступником перед Богом і Небесним покровителем.

Ікона преподобної Анни Кашинської, яку деканонізували в 1677—1678 році за двухперстя, останнє зображено на іконі. Опис зображення: датування — середина XVII століття; матеріал — шовк, золотные, срібні й шовкові нитки. Місце зберігання: Державний історичний музей. Походження: надійшло з музею міста Кашина в 1955 році. Розмір: 196 х 99

Православ'я

У Російській Православній церкві найбільш відомий випадок деканонизації є з княгинею Анною Кашинською, що стався у 1677 році на Малому Московському соборі, який надалі був підтверджений на Великому Московському соборі 1678 року. Причиною деканонізації стала релігійна політика насильницького запровадження на Русі триперстного замість двоєперстного хресного знамення[6][7]. Реформи, що почалися при Олексії Михайловичі і продовжувалися за Петра I і його послідовників, вимагали політичного і церковного розмежування з попередньою традицією і національною культурою. В першу чергу деканонизація торкнулася осіб, чиї літературні праці або агіографічні твори суперечили новій релігійній політиці. Було призупинено вшанування відомого церковного письменника і перекладача преподобного Максима Грека[8]. Соборно засуджено житіє преподобного Євфросинія, Псковського чудотворця (1481), а сам він був викреслений з церковного статуту. В церковному Статуті 1682 р. зникли пам'ятні дні, пов'язані з 21 російським святим. У петровські часи було припинено шанування віленських мучеників Іоана, Антонія і Євстафія, які носили бороди,  і постраждали від гладко голеного князя-язичника[9].

Євген Голубинський вказує: «Статутний запис, ведений ключарями Успенського собору між 1666—1743 роками, примітний вкрай малою кількістю Російських святих, яким служилось в соборі. Святих цих всього 11». Всього дослідники налічують кілька десятків святих, в різний час заборонених до шанування з середини XVII до кінця XIX століття.

У XX столітті ряд раніше деканонизированных святих повернули в церковний календар. Широкий резонанс мало повторне прославлення Анни Кашинської в 1909 році. Особливо плідною в цьому плані виявилося правління Патріарха Пімена, коли відновили шанування Івана Чеполосова, Володимира і Агрипини Ржевських та ін. Однак більшість давньоруських подвижників, чиє шанування було припинено у часи «боротьби з розколом», так і залишилися забутими.

Суспільний інтерес до самої процедури деканонизації і її обґрунтованості у Російської православної церкви значно посилився в кінці 2012 — початку 2013 років у зв'язку з тим, що з церковного календаря на 2013 рік зникли деякі новомученики[10][11][12][13][14]. Доктор канонічного права протоієрей Владислав Ципін зазначає, що «процедура канонізації прописана і рішення про канонізацію може прийняти тільки Собор. Процедура деканонізації не тільки не прописана, але в церковних канонах немає навіть такого слова»[15]

Католицизм

В Католицькій церкві було припинено вшанування Симона Трентского, канонізованого папою Римським Сикстом V. У 1965 році Другий Ватиканський собор Католицької Церкви скасував культ Симона Трентского, бо той був заснований на умисній містифікації, і видалив його ім'я з католицької мартирології. Разом з тим, у Католицькій церкві немає процедури деканонизації як такої, тому в 1965 році його ім'я просто видалили з усіх місцевих літургійних календарів.

Англіканство

У 1966 році англіканською церквою був виключений з книг місцевошанованих святих Х'ю Лінкольнський[16].

В нерелігійній мові

В нерелігійною літературі і в побутовій мові термін «деканонизация» має інший зміст, він вживається в значенні — відмова від догматичних канонів, розвінчання претензій на непогрішну істинність кого-небудь або чого-небудь[17].


Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 2:  Д—Копці. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — де- (префікс) — С. 19.
  2. История канонизации святых в русской церкви / Голубинский Е. Е. // 2-е изд., испр. и доп. — Москва : Имп. О-во истории и древностей рос. при Моск. ун-те, 1903. — 600 с. — С. 11.
  3. Ткачев Е. В. Канонизация. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2012. — Т. XXX. — С. 269—359. — ISBN 978-5-89572-031-8.(рос.)
  4. CANON // Catholic Encyclopedia, Т. 3; 1913. — С. 255—256. — The name Canon (κανών) means a norm or rule; and it is used for various objects, such as the Canon of Holy Scripture, canons of Councils, the official list of saints' names (whence "canonization"), and the canon or list of clerks who serve a certain church, from which they themselves are called canons (canonici).
  5. Canonization Christianity // Encyclopædia Britannica — Canonization, official act of a Christian communion — mainly the Roman Catholic Church but also the Eastern Orthodox Church — declaring one of its deceased members worthy of public cult and entering his or her name in the canon, or authorized list, of that communion’s recognized saints.
  6. Федотов Г. П. Святые Древней Руси / Введение // Собрание сочинений : в 12 томах / Г. П. Федотов [сост., примеч., вступ. ст.: С. С. Бычков]. — Москва : Мартис : SAM and SAM, 1996. / Т. 8. — 2000. — 266 с. — ISBN 5-7248-0070-5
  7. Крест и круг : из истории христианской символики / Б. А. Успенский. - Москва : Языки славянской культур, 2006. - 488 с., [12] л. ил., цв. ил. : цв. ил.; 22 см.; ISBN 5-9551-0108-X (в пер.); ISSN 1727-1630 / С. 90. — Московский собор 1678 г., принявший решение о деканонизации св. Анны Кашинской на том основании, что мощи ее сохранились с двуперстно сложенной рукой / С. 333 — При патриархе Иоакиме (1675-1690 гг.) были случаи деканонизации святых на том, в частности, основании, что их мощи сохранились с двуперстно сложенной рукой. Так случилось с Анной Кашинской в 1678 г. и с Евфимием Архангелогородским в 1683 г. (см.: Голубинский, 1903, с. 166; Вургафт и Ушаков, 1996, с. 28, 92). / с. 365 — Анна Кашинская (в иночестве София) († 1368), жена кн. Михаила Ярославича Тверского; канонизирована в 1649 г., деканонизирована в 1678 г., вновь признана святой в 1909 г.
  8. Святость в эпоху Петра Первого / Наумов А. Е. // Именно в его время мы сталкиваемся с довольно необычным для Восточной церкви допущением в церковную жизнь деканонизации, идущей вслед за изменением церковной политики. Ярким примером этого является преп. Анна Кашинская, которая была прославлена в 1650 г., а ее деканонизация была проведена патриархом Иоакимом в 1677 г. <...> И преп. Максим Грек, местное прославление которого совершилось по благословению патриарха Иова в 1591 г., был деканонизирован, вероятно, устным запрещением, по таким же причинам. <...> в XVIII в. оказались деканонизированы десятки подвижников.
  9. Борьба за святость / Глеб Чистяков // Полит.ру, 12.02.2013
  10. Деканонизация: горькая правда / А. Кураев // Русский обозреватель, 14.12.2012.
  11. Из календаря РПЦ исчезли некоторые святые // Известия, 14.12.2012.
  12. «Инициатива «деканонизации Новомучеников» в РПЦ МП полностью принадлежит игумену Дамаскину (Орловскому)» - доктор исторических наук, агиограф Новомучеников СЕРГЕЙ БЫЧКОВ // Портал-Credo.Ru, 19.02.2013.
  13. Karin Hyldal Christensen. Review THE MAKING OF THE NEW MARTYRS OF RUSSIA Soviet Repression in Orthodox Memory. International Journal of Orthodox Theology 9:1 (2018) / Routledge, 2017
  14. Memory Politics and the Russian Civil War Reds Versus Whites / Marlene Laruelle, Margarita Karnysheva. 2020
  15. Протоиерей Владислав Цыпин: В канонах нет даже слова «деканонизация» // Правмир, 20.02.2013.
  16. Richard Utz. . — Т. XIV.
  17. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000.

Посилання
  • Трубецкой Г. Н. . — № 4 (июнь-июль).
  • Шейнман М. М. {{{Заголовок}}}.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.