Деклуазит

Деклуази́т (рос. деклуазит; англ. descloizite; нім. Descloizit m) мінерал, гідроксилванадат свинцю та цинку.

Деклуазит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Dcz
Хімічна формула PbZn(VO₄)(OH)[2]
Nickel-Strunz 10 8.BH.40
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Alfred Des Cloizeauxd[3]
 Деклуазит у Вікісховищі
Деклуазит, Намібія

Названий на честь французького мінералога Альфреда Деклуазо (1817—1897)[4]. .

Загальний опис

Хімічна формула: 4[Pb Zn(VO4)(OH)]. Zn може заміщуватися Cu.

Містить (%): PbO — 55,47; ZnO — 19,21; CuO — 0,56; V2O5 — 22,76; H2О — 2,19. Домішки: FeO, MnO, P2O5, As2O5, Cl.

Сингонія ромбічна.

Форми виділення: друзи і великі групи кристалів, агрегати.

Твердість 3—3,75. Густина 5,9—6,2. Блиск жирний. Колір червоний, помаранчевий. Світлий, темно-коричневий, чорний. Зелений для мідянистих відмін. Риса жовтувата, коричнювато-червона, коричнева.

Вторинний мінерал в зоні окиснення рудних родовищ. Руда ванадію.

Знайдений і добувається в Намібії (Берґ-Аукас).

Рідкісний.

Група деклуазиту

Складається з п'яти мінералів:

  • Деклуазит (PbZn2VO4OH)
  • Мотраміт (PbCu2VO4OH)
  • Сендеклуазит (PbZn2AsO4OH)
  • Піробелоніт (PbMn2VO4OH)
  • Чехіт (PbFe2VO4OH)

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Деклуазит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Деклуазит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.