Дельта Нілу

З півночі на південь дельта має близько 160 км в довжину. Із заходу на схід, вона охоплює близько 240 км берегової лінії. Ніл розділяться на дві основні гирла, Дум'ят і Розетта, які впадають в Середземне море біля міст-портів з однойменною назвою. У минулому, дельта мала декілька рукавів, але вони висохли через повені, замулювання і зміну рельєфу. Одним з таких не існуючих рукавів є Ваді Тумілат. Суецький канал проходить на схід від дельти, проходячи через прибережне озеро Манзала в північно-східній частині дельти. На північному заході знаходяться три інші прибережні лагуни або озера: озеро Буруллус, озеро Ідку та озеро Мар'ют.

Оскільки дельта більше не отримує річний запас поживних речовин і мулу через побудовані Асуанські греблі, ґрунти заплави стали біднішими, через це, в даний час, використовуються велика кількість добрив. Товщина мулу в дельті може сягати до 20 м у глибину. Дельта Нілу руйнується зі швидкістю 50 км² на рік, і є вірогідність її зникнення у 2550.

Історія геологічного розвитку Палеонілу і його дельти пов'язана з геологічною еволюцією і взаємодією північно-східної Африки, Східносередземноморського басейну і Червоного моря. Вивчення району дельти Нілу розпочалося лише в середині 60-х років XX століття (Barber (1981), Poumot и Bouroullec (1984), Deibis (1982), Elf Aquitaine (1982), Hantar (1975), Rizzini і інші (1976), Lacaze і Dufresne (1982)) та інші. Геологічна еволюція Нілу на території Єгипту включає 5 основних етапів:

• Перший етап, що відповідає утворенню русла Палеонілу припадає на пізній міоцен. В цей час формується система протяжних каньйонів за механізмом утворення Великого каньйону в Арізоні. Ширина каньйону змінюється від 2 км до 20 км, а глибина ерозії до міоценових відкладів досягла 170—900 м. В районі дельти, де відбувалося основне розвантаження річкових наносів потужність осадів досягає 3000 м. Накопичені товщі складені переважно конгломератами, гравелітами і великозернистими пісками та пісковиками. Уламкова частина гравелітів представлена переважно породами крейди і еоцену.
• Другий етап починається у ранньому пліоцені. Зі сторони Середземномор'я відбулася трансгресія морського басейну і північна частина Нілу і його дельти перебувала в морських умовах. У цей час формуються здебільшого глинисті відклади з чисельними піщаними банками.
• На третьому етапі з початку пізнього пліоцену морський басейн дещо регресував і на території району розпочалося формування складної суходільної дельтової системи, з русловими протоками і міжрусловими ділянками. В межах русел накопичувались типові алювіальні осади, а в міжруслових ділянках різноманітні озерно-болотні відклади.
• Четвертий етап припадає на плістоценовий час. В межах території переважають морські умови, які перериваються короткочасовими регресіями морського басейну. Осадові відклади складені чергуванням пісковиків, гравелітів і глин морського походження.

На п'ятому етапі наприкінці плістоцену морська трансгресія посилюється і на території встановлюються близькі до сучасних умови.

Близько половини з 80 мільйонів населення Єгипту живуть в районі дельти Нілу. За межами великих міст, щільність населення в дельті середньому 1000 осіб / км ² і більше. Александрія — найбільше місто в дельті з населенням понад 4 млн. Інші великі міста в дельті: Шубра-Ель-Хейма, Порт-Саїд, Ель-махалла-ель-Кубра, Ель-Мансур, Танта і Загазиг[1].

Має середземноморський клімат, що характеризується малою кількістю опадів. Тільки 100—200 мм опадів випадає у дельті в середньому протягом року, більшість із них у зимові місяці. Дельта має вельми високі температури в липні і серпні — у середньому 30°С, максимально до 48 °C. Зимові температури, як правило, коливаються у межах 10-19 °C.

• 
  Знамок NASA
• 
  Дельта вночі з Міжнародної космічної станції, жовтень 2010
• 
• 
  Давні русла Нілу та озера на схід
• 
  Давня дельта Нілу, часів Геродота
• 
  Густота населення
• 
  Місцеві птахи

• keyway.ca
• worldwildlife.org