Пліоцен

Пліоцен (рос. плиоценовая эпоха (плиоцен), англ. Pliocene, нім. Pliozän n) — остання епоха неогенового періоду (третинного періоду) в історії Землі. Тривав від 5,333 до 2,58 млн років тому [2]; поділяється на два віки — занклійський та п'яченський[3]. Це друга і наймолодша епоха неогенного періоду кайнозойської ери. Пліоцен відбувається за епохою міоцену, а за ним - плейстоцен. До перегляду в 2009 році геологічного шкали часу, коли чотири найновіші великі заледеніння були повністю розміщені в межах плейстоцену, пліоцен також мав у своєму складі гелазький ярус, що тривав від 2,588 до 1,806 мільйонів років тому, і зараз відносять до плейстоцену. [4]

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Четвертинний, Q	Плейстоцен, Q₁	Гелазький	молодше
Неоген, N	Пліоцен, N₂	П'яченський, N₂pla	2,58	3,60
	Пліоцен, N₂	Занклійський, N₂zan	3,60	5,33
	Міоцен, N₁	Мессінський, N₁mes	5,33	7,25
		Тортон, N₁tor	7,25	11,63
		Серравалійський, N₁srv	11,63	13,82
		Лангійський, N₁lan	13,82	15,97
		Бурдігальський, N₁bur	15,97	20,44
		Аквітанський, N₁aqt	20,44	23,03
Палеоген, P	Олігоцен, Р₃	Хаттський, Р₃h	старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].

У пліоцені відбувалися значні тектонічні рухи, з якими пов'язана альпійська складчастість. Рослинність близька до сучасної. Геологічні відклади цієї епохи складають пліоценовий відділ.

Як і в інші давніші геологічні періоди, геологічні шари, що визначають початок і кінець, добре визначені, але точні дати початку та кінця епохи дещо невизначені. Межі, що визначають пліоцен, встановлюються не з легко визначеною подією у всьому світі, а навпаки, на регіональних межах між теплим міоценом та відносно прохолоднішим пліоценом. Верхня межа була встановлена початком плейстоценових заледенінь.

У пліоцені, близько 4 млн. років тому, в саванах східної Африки з'явився предок людини австралопітек. Австралопітеки були тровоїдними і всеїдними і навчились використовувати палиці і каміння для видобутку їжі.

Етимологія

Автор терміну - Чарльз Лаєлл вперше згадав пліоцен, який запропонував розділити третинний період на чотири геологічних епохи (включаючи древній і новий пліоцен) у "Принципах геології" (том 3, 1833). [5] Лаєлл пояснює назву тим, що основна частина скам'янілостей (які він тоді вивчав) цієї епохи може бути співвіднесена з сучасними (новими) видами.

Поділ

В офіційній шкалі часу ІКС пліоцен поділяється на два яруси. Від наймолодших до найстаріших:

П'яченський (3.600–2.58 млн. років)[6]
Занклінський ярус (5,333–3,600 млн.)[7]

П'яченський ярус іноді називають пізнім пліоценом, тоді як занклінський ярус згадується як ранній пліоцен.

Клімат

Середня глобальна температура у середньому пліоцені (3,3–3 млн років) була на 2–3 ° C вищою, ніж сьогодні, [8] рівень вуглекислого газу був таким же, як сьогодні [9] а рівень моря на 25 метрів вище сьогоденного. [10] Льодовиковий покрив північної півкулі був швидкоплинним до настання у обширного зледеніння Гренландії, яке відбулося у пізньому пліоцені близько 3 млн. років. [11] Про утворення арктичного льодовикового щита свідчить різкий зсув співвідношень ізотопів кисню та рафтингу, розплавленого льоду, у південній частині Атлантики та північній частині Тихого океану Середньо-широтне зледеніння, ймовірно, відбувалось до кінця епохи. Глобальне похолодання, яке відбулось під час пліоцену, могло спричинити зникнення лісів та поширення пасовищ та саван.[12]

Палеогеографія

Приклади видів мігрантів в Америці після утворення Панамського перешийку. Оливково-зелені силуети позначають північноамериканські види з південноамериканськими предками; сині силуети позначають південноамериканські види північноамериканського походження.

Материки продовжували дрейфувати, переміщення з позицій, можливо, до 250 км від теперішніх місць розташування, до позицій лише 70 км від їх поточного розташування. Південна Америка стала сполучена з Північною Америкою через Панамський перешийок під час пліоцену, створила можливість Великого американської обміну, що призвело до майже повного вимирання Sparassodonta та Meridiungulata у Південній Америці. [13] Утворення перешийка мало великі наслідки для глобальних температур, оскільки теплі екваторіальні океанічні течії були припинені і розпочався цикл охолодження Атлантики, холодними водами Арктики та Антарктики, що знижують температури в ізольованому Атлантичному океані. [14]

Зіткнення Африки з Європою утворило Середземне море, відрізавши залишки океану Тетіс. Межа між міоценом і пліоценом також є часом Мессінського піку солоності. [15][16] Сухопутний міст між Аляскою та Сибіром (Берингія) був вперше затоплений на початку пліоцену, що дозволило морським організмам поширюватися між Північним Льодовитим і Тихим океанами. Після цього міст буде періодично затоплюватися та відновлюватися. [17]

Пліоценові морські утворення виявлені на північному сході Іспанії, [18] на півдні Каліфорнії, [19] Нової Зеландії, [20] та Італії. [21]

За часів пліоцену частини півдня Норвегії та півдня Швеції, що знаходились на рівні моря, піднялися. У Норвегії цей підйом підняв плато Гарданґервідда до 1200 м у ранньому пліоцені. [22] У Південній Швеції подібні рухи підняли Південношведське нагір'я, що призвело до відхилення давньої річки Ерідан від її первісного шляху через південно-центральну Швецію на русло на південь від Швеції.

Викопні

Пліоценовий двостулковий молюск Spondylus
Черевоногий молюск з ряду Archaeogastropoda. Видно прирослу трубку черв'яка з родини Serpulidae. Пліоцен Кіпру
Корал Cladocora з пліоцену Кіпру

Див. також

Геохронологічна шкала

Примітки

Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
See the 2014 version of the ICS geologic time scale Архівовано 2014-05-30 у Wayback Machine.
International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
Ogg, James George; Ogg, Gabi; Gradstein F. M. (2008). The Concise Geologic Time Scale. Cambridge University Press. с. 150–1. ISBN 9780521898492.
See:
- Letter from William Whewell to Charles Lyell dated 31 January 1831 in: Todhunter, Isaac, ред. (1876). William Whewell, D. D., Master of Trinity College, Cambridge: An account of his writings with selections from his literary and scientific correspondence. vol. 2. London, England: Macmillan and Co. с. 111.
- Lyell, Charles (1833). Principles of Geology, …. vol. 3. London, England: John Murray. с. 53. From p. 53: "We derive the term Pliocene from πλειων, major, and χαινος, recens, as the major part of the fossil testacea of this epoch are referrible to recent species*."
Castradori, D.; Rio, D.; Hilgen, F. J.; Lourens, L. J. (1998). The Global Standard Stratotype-section and Point (GSSP) of the Piacenzian Stage (Middle Pliocene). Episodes 21 (2): 88–93. doi:10.18814/epiiugs/1998/v21i2/003. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
Robinson, M.; Dowsett, H.J.; Chandler, M.A. (2008). Pliocene role in assessing future climate impacts. Eos, Transactions, American Geophysical Union 89 (49): 501–502. Bibcode:2008EOSTr..89..501R. doi:10.1029/2008eo490001.
Solutions: Responding to Climate Change. Climate.Nasa.gov. Процитовано 1 September 2016.
Dwyer, G.S.; Chandler, M.A. (2009). Mid-Pliocene sea level and continental ice volume based on coupled benthic Mg/Ca palaeotemperatures and oxygen isotopes. Phil. Trans. Royal Soc. A 367 (1886): 157–168. Bibcode:2009RSPTA.367..157D. PMID 18854304. doi:10.1098/rsta.2008.0222. Проігноровано невідомий параметр |hdl= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |hdl-access= (довідка)
Bartoli, G. (2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth Planet. Sci. Lett. 237 (1–2): 3344. Bibcode:2005E&PSL.237...33B. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
The Pliocene epoch. University of California Museum of Paleontology. Процитовано 25 березня 2008.
Webb, S. David (1991). Ecogeography and the Great American Interchange. Paleobiology 17 (3): 266–280. JSTOR 2400869. doi:10.1017/S0094837300010605.
Bartoli, G.; Sarnthein, M.; Weinelt, M.; Erlenkeuser, H.; Garbe-Schönberg, D.; Lea, D.W. (August 2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth and Planetary Science Letters 237 (1-2): 33–44. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020.
Gautier, F., Clauzon, G., Suc, J.P., Cravatte, J., Violanti, D., 1994. Age and duration of the Messinian salinity crisis. C.R. Acad. Sci., Paris (IIA) 318, 1103–1109.
Krijgsman, W (August 1996). A new chronology for the middle to late Miocene continental record in Spain. Earth and Planetary Science Letters 142 (3–4): 367–380. Bibcode:1996E&PSL.142..367K. doi:10.1016/0012-821X(96)00109-4.
Gladenkov, Andrey Yu; Oleinik, Anton E; Marincovich, Louie; Barinov, Konstantin B (July 2002). A refined age for the earliest opening of Bering Strait. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 183 (3-4): 321–328. doi:10.1016/S0031-0182(02)00249-3.
Gibert, Jordi Maria de; Martinell, Jordi (January 1995). Sedimentary substrate andtrace fossil assemblages in marine Pliocene deposits in Northeast Spain. Geobios 28: 197–206. doi:10.1016/S0016-6995(95)80166-9.
Deméré, Thomas A. (1983). The Neogene San Diego basin: a review of the marine Pliocene San Diego formation. Cenozoic Marine Sedimentation, Pacific Margin. Pacific Section,m Society for Sedimentary Geology. Процитовано 7 June 2021.
Saul, G.; Naish, T.R.; Abbott, S.T.; Carter, R.M. (1 April 1999). Sedimentary cyclicity in the marine Pliocene-Pleistocene of the Wanganui basin (New Zealand): Sequence stratigraphic motifs characteristic of the past 2.5 m.y.. GSA Bulletin 111 (4): 524-537. doi:10.1130/0016-7606(1999)111<0524:SCITMP>2.3.CO;2.
Selli, Raimondo (September 1965). The Pliocene-Pleistocene boundary in Italian marine sections and its relationship to continental stratigraphies. Progress in Oceanography 4: 67–86. doi:10.1016/0079-6611(65)90041-8.
Japsen, Peter; Green, Paul F.; Chalmers, James A.; Bonow, Johan M. (17 травня 2018). Mountains of southernmost Norway: uplifted Miocene peneplains and re-exposed Mesozoic surfaces. Journal of the Geological Society 175 (5): 721–741. Bibcode:2018JGSoc.175..721J. doi:10.1144/jgs2017-157. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

←

Неоген
Міоцен	Пліоцен
Аквітан \| Бурдігал \| Лангій \| Серравалій \| Тортон \| Мессіній	Занклій \| П'яченцій \| Геласій

→

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[stratigraphy.org-1] Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

[ICS2014-2] See the 2014 version of the ICS geologic time scale Архівовано 2014-05-30 у Wayback Machine.

[ISC_2015-3] International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.

[4] Ogg, James George; Ogg, Gabi; Gradstein F. M. (2008). The Concise Geologic Time Scale. Cambridge University Press. с. 150–1. ISBN 9780521898492.

[5] See:
Letter from William Whewell to Charles Lyell dated 31 January 1831 in: Todhunter, Isaac, ред. (1876). William Whewell, D. D., Master of Trinity College, Cambridge: An account of his writings with selections from his literary and scientific correspondence. vol. 2. London, England: Macmillan and Co. с. 111.

Lyell, Charles (1833). Principles of Geology, …. vol. 3. London, England: John Murray. с. 53. From p. 53: "We derive the term Pliocene from πλειων, major, and χαινος, recens, as the major part of the fossil testacea of this epoch are referrible to recent species*."

[6] Letter from William Whewell to Charles Lyell dated 31 January 1831 in: Todhunter, Isaac, ред. (1876). William Whewell, D. D., Master of Trinity College, Cambridge: An account of his writings with selections from his literary and scientific correspondence. vol. 2. London, England: Macmillan and Co. с. 111.

[7] Lyell, Charles (1833). Principles of Geology, …. vol. 3. London, England: John Murray. с. 53. From p. 53: "We derive the term Pliocene from πλειων, major, and χαινος, recens, as the major part of the fossil testacea of this epoch are referrible to recent species*."

[castradori_etal_1998-6] Castradori, D.; Rio, D.; Hilgen, F. J.; Lourens, L. J. (1998). The Global Standard Stratotype-section and Point (GSSP) of the Piacenzian Stage (Middle Pliocene). Episodes 21 (2): 88–93. doi:10.18814/epiiugs/1998/v21i2/003. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)

[8] Robinson, M.; Dowsett, H.J.; Chandler, M.A. (2008). Pliocene role in assessing future climate impacts. Eos, Transactions, American Geophysical Union 89 (49): 501–502. Bibcode:2008EOSTr..89..501R. doi:10.1029/2008eo490001.

[9] Solutions: Responding to Climate Change. Climate.Nasa.gov. Процитовано 1 September 2016.

[10] Dwyer, G.S.; Chandler, M.A. (2009). Mid-Pliocene sea level and continental ice volume based on coupled benthic Mg/Ca palaeotemperatures and oxygen isotopes. Phil. Trans. Royal Soc. A 367 (1886): 157–168. Bibcode:2009RSPTA.367..157D. PMID 18854304. doi:10.1098/rsta.2008.0222. Проігноровано невідомий параметр |hdl= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |hdl-access= (довідка)

[11] Bartoli, G. (2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth Planet. Sci. Lett. 237 (1–2): 3344. Bibcode:2005E&PSL.237...33B. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)

[12] The Pliocene epoch. University of California Museum of Paleontology. Процитовано 25 березня 2008.

[13] Webb, S. David (1991). Ecogeography and the Great American Interchange. Paleobiology 17 (3): 266–280. JSTOR 2400869. doi:10.1017/S0094837300010605.

[14] Bartoli, G.; Sarnthein, M.; Weinelt, M.; Erlenkeuser, H.; Garbe-Schönberg, D.; Lea, D.W. (August 2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth and Planetary Science Letters 237 (1-2): 33–44. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020.

[15] Gautier, F., Clauzon, G., Suc, J.P., Cravatte, J., Violanti, D., 1994. Age and duration of the Messinian salinity crisis. C.R. Acad. Sci., Paris (IIA) 318, 1103–1109.

[16] Krijgsman, W (August 1996). A new chronology for the middle to late Miocene continental record in Spain. Earth and Planetary Science Letters 142 (3–4): 367–380. Bibcode:1996E&PSL.142..367K. doi:10.1016/0012-821X(96)00109-4.

[17] Gladenkov, Andrey Yu; Oleinik, Anton E; Marincovich, Louie; Barinov, Konstantin B (July 2002). A refined age for the earliest opening of Bering Strait. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 183 (3-4): 321–328. doi:10.1016/S0031-0182(02)00249-3.

[18] Gibert, Jordi Maria de; Martinell, Jordi (January 1995). Sedimentary substrate andtrace fossil assemblages in marine Pliocene deposits in Northeast Spain. Geobios 28: 197–206. doi:10.1016/S0016-6995(95)80166-9.

[19] Deméré, Thomas A. (1983). The Neogene San Diego basin: a review of the marine Pliocene San Diego formation. Cenozoic Marine Sedimentation, Pacific Margin. Pacific Section,m Society for Sedimentary Geology. Процитовано 7 June 2021.

[20] Saul, G.; Naish, T.R.; Abbott, S.T.; Carter, R.M. (1 April 1999). Sedimentary cyclicity in the marine Pliocene-Pleistocene of the Wanganui basin (New Zealand): Sequence stratigraphic motifs characteristic of the past 2.5 m.y.. GSA Bulletin 111 (4): 524-537. doi:10.1130/0016-7606(1999)111<0524:SCITMP>2.3.CO;2.

[21] Selli, Raimondo (September 1965). The Pliocene-Pleistocene boundary in Italian marine sections and its relationship to continental stratigraphies. Progress in Oceanography 4: 67–86. doi:10.1016/0079-6611(65)90041-8.

[22] Japsen, Peter; Green, Paul F.; Chalmers, James A.; Bonow, Johan M. (17 травня 2018). Mountains of southernmost Norway: uplifted Miocene peneplains and re-exposed Mesozoic surfaces. Journal of the Geological Society 175 (5): 721–741. Bibcode:2018JGSoc.175..721J. doi:10.1144/jgs2017-157. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)