Дельфіна Де-ла-Крус-Заньярту

Де-ла-Крус заручилася з Анібалом Пінто після того, як він повернувся з тривалої поїздки по Європі. Весілля відбулося 24 листопада 1855 року в Консепсьйоні. Шлюб мав політичний підтекст; Батько Пінто, Франциско Антоніо Пінто, колишній президент Чилі, вважав, що шлюб допоможе налагодити стосунки між містами Консепсьон і Сантьяго. Конкуренція між містами виникла внаслідок чилійської революції 1851 року, під час якої в Консепсьйоні відбулися повстання проти центрального уряду, що базувався в Сантьяго. Шлюб створив сімейний зв'язок між батьком нареченої Хосе Марією де-ла-Круз, та батьком нареченого Мануелем Булнесом, які воювали один проти одного в битві при Лонкоміллі.

Пінто був обраний президентом Чилі в 1876 році, і де-ла-Крус супроводжувала його на всіх урядових церемоніях, навіть перевіряючи війська в його роті під час Тихоокеанської війни.

Де-ла-Крус була пов'язана шлюбом з двома іншими першими леді Чилі: Енрікетою Пінто, сестрою Пінто та дружиною Мануеля Булнеса, та Луїзою Гармендією, дружиною Франциско Антоніо Пінто.

Де-ла-Крус була досвідченою піаністкою і композиторкою. Під псевдонімом Дельфіна Перес де-ла-Крус опублікувала 12 робіт, перевершених за обсягом лише Ісідорою Зегерс. Її робота отримала високу оцінку у місцевій пресі у Вальпараїсо та Сантьяго, де вона іноді виступала з бенефісними концертами. Кілька її творів також отримали міжнародне визнання, зокрема «Зірка ночі» (ісп. La estrella de la tarde), польку для фортепіано, яку грала у Парижі, а також Армандо-гондольєр (ісп. Armando el gondolero), вальс для фортепіано, який пізніше був презентований у Німеччині.[2] Вона також є першою чилійською жінкою, яка зайнялася композицією хорової музики, на той час сферою, де домінували чоловіки.[3][4]