Дементьєв Єгор Вікторович

Єго́р Ві́кторович Деме́нтьєв (нар. 12 березня 1987, Кременчук[1]) — український велогонщик, чотириразовий чемпіон літніх Паралімпійських ігор.

Дементьєв Єгор Вікторович
Єгор Дементьєв, 2016
Єгор Дементьєв, 2016
Загальна інформація
Національність українець
Громадянство  Україна
Народження 12 березня 1987(1987-03-12) (34 роки)
Кременчук
Спорт
Країна Україна
Вид спорту Велоспорт
Команда ISD-Jorbi Continental Teamd, ISD-Jorbi Continental Teamd і Team Novakd
Участь і здобутки
 Дементьєв Єгор Вікторович у Вікісховищі
Нагороди
Спортивні медалі
Представник  Україна
Велоспорт
Паралімпійські ігри
Золото 2012 Лондон Індивідуальна 
шосейна гонка (C5)
Золото 2012 Лондон Групова шосейна гонка (C4-5)
Золото 2016 Ріо Одиночна гонка переслідування (чоловіки, C5)
Золото 2016 Ріо Гонка з роздільним стартом (чоловіки, C5)
Паралімпійський чемпіонат світу
Золото 2013 Бьє-Комю Індивідуальна 
шосейна гонка (C5)

Біографія

Народився 12 березня 1987. Єгор навчався спочатку в школі «Ада», а потім «Надії України». Після школи вступив до спеціалізованого училища з велосипедного спорту в Харкові, а потім КУЕІТУ, на програміста.[2]

Спортивна кар'єра

Велосипедним спортом займається з 10 років. У віці 14 років здобув призове місце на змаганнях на приз газети «Вечірній Харків».[2]

З 2007 року перейшов до клубу Спортклуб «ІСД», до цього відвідував Кременчуцьку ДЮСШ «Аванград». Основним тренером, що готує Єгора до стартів є і залишається Роман Радченко. Також тренує сина його батько Віктор Петрович.

До того як потрапити у паралімпійський спорт, добився великих успіхів у звичайному. У 2009 році став чемпіоном України серед гонщиків до 23 років у груповій гонці. Були й міжнародні змагання, де я займав призові місця. Потім з'явилася можливість кваліфікуватися у паралімпійському спорті. У 2011 році на Чемпіонаті Світу в Італії я зайняв 3 місце.[2]

2011 року Єгор потрапив у ДТП: у Донецьку його збив автомобіль. У результаті отримав компресійний перелом хребта. Єгор провів у ліжку чотири місяці. Це поставило під загрозу його подальшу спортивну кар'єру.[2]

Лікарі заборонили вставати. Це було дуже непросто. Я вдячний дружині, тренеру, батьку за те, що вони вилікували мене, допомогли стати на ноги. Тоді я сумнівався, що зможу поїхати на Паралімпіаду.[2]

Йому вдалося досить швидко реабілітуватися після травми. Вже у листопаді 2011 року Єгор повернувся до спорту: почав тренуватися у Криму, успішно виступив на міжнародних змаганнях серед паралімпійців у Лос-Анджелесі, де завоював золото, а потім показав гарні результати на турнірі зі здорового велоспорту.[2]

Паралімпіада 2012

На Паралімпіаді 2012 у Лондоні Єгор виступав у чотирьох дисциплінах: дві трекові та дві шосейні, і завоював дві золоті медалі[3].

Змагання для дебютанта ігор Єгора Дементьєва почалися з індивідуальної гонки на час. Чоловікам у нозології С4-5 належало проїхати 1 км. Стартували спортсмени по одному, і час, показаний у заїзді, заносилося до підсумкового протоколу. Таким чином, результат потрібно було показати з першої спроби. Всього стартували 22 гонщика. Єгор, показавши час 1:09.558, фінішував восьмим. Перемога ж у цьому виді дісталася іспанському спортсмену Альфонсо Кабелло, який відновив світовий рекорд (1:05.947).[4][5]

Єгор Дементьєв виступив у своїй другій гонці на треці — індивідуальному персьюті[6] Право виступити у денний кваліфікації отримали тільки 12 найкращих гонщиків планети. На кону — всього чотири путівки у фінал. Єгору в заключному заїзді випало змагатися з 33-річним австралійцем Майклом Галлахером, паралімпійським чемпіон Пекіна 2008, володаром світового та паралімпійського рекордів у класі С-5. Єгор замкнув четвірку фіналістів, фінішувавши з черговим особистим рекордом. Бронзовий фінал Єгор проїхав ще стрімкіше, ніж у кваліфікації. Однак для медалі цього не вистачило: китаєць Лю фінішував на п'ять секунд швидше.[7][8]

Першу золоту паралімпійську медаль Дементьєв виграв 5 вересня в індивідуальній гонці у категорії С5, подолавши дистанцію 24 км за 32 хв 12,98 сек.[9] Змагання проходили на гоночній трасі Брендс-Хетч графстві Кент. Дементьєв стартував одним з останніх. Перше коло (8 км) він пройшов з другим результатом, поступившись китайцю Лю Ціньяню. Однак на останньому колі українець фінішував з першим часом. Результат Дементьєва — 32:12.98. Китаєць — другий, з відставанням трохи більше восьми секунд (32:21.03). На третьому місці австралієць Галлахер, що показав час 33:12.03.[10]

У шосейної груповій гонці на 80 км (10 кіл по 8 км) між спортсменами йшла запекла боротьба за першість. Єгор приїхав першим, показавши час 1:00 55,38 хвилин.[11] У середині дистанції бразилець Соеліто Гор зробив спробу втекти. Його перевага на 5-у і 6-у колах доходила до 45-50 секунд. На передостанньому колі бразильця атакувала група з 12-ти гонщиків, у якій працював Дементьєв. І вже на проміжній відсічці сьомого кола група поглинула утікача. Фінішував Єгор наодинці з 10-секундною перевагою над китайцем Лю Ціньянем. Бронзову медаль завоював італієць Мікеле Піттаколо, 42-річний спортсмен, який виступає у категорії С4. Італієць зумів виграти фінішний спринт у двох бразильських велогонщиків.[1]

Чемпіонат світу 2013

На Чемпіонаті світу з велоспорту, що проходив у місті Бьє-Комю (Канада) Єгор Дементьєв став чемпіоном в індивідуальній гонці на час. У перший день 30 серпня кременчужанин Єгор в індивідуальній гонці на час (дистанція 25,9 км) у категорії С5, у якій взяли участь 16 гонщиків, виграв золоту медаль. Українець фінішував з результатом 34:47.88. Другим перетнув фініш італієць Андреа Тарлао, відставши від Єгора на 36 секунд (результат 35:23.61). Бронзовим призером став Елістар Доногью з Австралії (35:36.03).[12]

1 вересня Дементьєв завершив виступ на чемпіонаті світу з шосе, зайнявши четверте місце у груповій гонці у категорії С5. Перегони протяжністю 80 км налічували 7 кіл, у яких найкращим став австралієць Майкл Галлагер, що подолав дистанцію за 2:00:18. Італієць Ботоссо, поступившись 37 секундами, став другим. А ось долю «бронзи» визначив фотофініш, оскільки відразу три гонщики фінішували одночасно через 1 хвилину і 18 секунд після переможця. І у цій міні-групі був Єгор Дементьєв. Третім став Алістер Доногью, Єгор — четвертий, Кедріч Раммасамі з Франції — п'ятий.[13]

Паралімпіада 2020

У серпні 2021 року на Літніх паралімпійських іграх 2020 Дементьєв виборов срібну медаль на роздільній шосейній гонці (клас С5)[14].

Сім'я

Батько — Дементьєв Віктор Петрович, спортсмен, чемпіон України, заслужений тренер України; дружина — Наталія[2], дочка — Марія (2013.01.03)[15]

Виступи і нагороди

Див. також

Примітки
  1. Єгор Дементьєв — автор золотого дубля в Лондоні!. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
  2. Кременчуцький Телеграф: За рік до паралімпіади Єгор Дементьєв зламав хребет (рос.)
  3. Єгор Дементьєв (англ.)
  4. Паралімпіада. Єгор Дементьєв став восьмим у гонці на 1 км Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Men's Ind.C4-5 1km Time Trial (англ.)
  6. Індивідуальна гонка переслідування на чотири кілометри. Формат цієї дисципліни: у кожному заїзді змагаються по два гонщика, вони стартують на різних сторонах трекового овалу, і кожен прагне наздогнати суперника.
  7. Men's Ind. C5 Pursuit (англ.)
  8. Паралімпіада-2012. Бронзовий фінал Єгора Дементьєва або В п'яти секундах від медалі Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine. (рос.)
  9. Men's Individual C 5 Time Trial (англ.)
  10. Член СК «ІСД» Дементьєв — чемпіон Паралімпіади! Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine. (рос.)
  11. Men's Individual C 4-5 Road Race (англ.)
  12. Єгор Дементьєв — паралімпійський чемпіон світу в індивідуальній гонці!
  13. Єгор Дементьєв — четвертий у шосейній гонці паралімпійського чемпіонату світу
  14. Український велогонщик здобув "срібло" на Паралімпіаді в Токіо. РБК-Украина (рос.). Процитовано 31 серпня 2021.
  15. 2013 подарував Єгорові Дементьєву дочка, а також звання заслуженого майстра спорту з велотреку (рос.)
  16. Велогонщик Егор Дементьев: труд, характер и немного «фарта» (рос.)
  17. Єгор Дементьєв став чемпіоном світу з велотреку в Лос-Анджелесі[недоступне посилання з липня 2019]
  18. У Кременчуці на сесії міськради нагородили чемпіонів Параолімпіади в Лондоні

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.